Реалізація акта матиме позитивний вплив на ринкове середовище, оскільки очікується збільшення кількості суб’єктів сторони роботодавців та зростання кількості членів вже утворених, а також їх зацікавленість у процесі регулювання трудових і соціально-економічних відносин, що дозволить сторонам у перспективі досягати оптимальних конструктивних рішень, в т. ч. для забезпечення захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян і держави.
Прямий вплив на розвиток регіонів не відчуватиметься безпосередньо у перші роки реалізації акта, однак у подальшому застосування адаптованих до сучасних потреб механізмів взаємодії сторін соціального діалогу створить сприятливе середовище для такого процесу, стимулюватиме підвищення спроможності територіальних громад, позитивно впливатиме на ринок праці та рівень зайнятості населеннявнаслідок досягнення сторонами колективних угод і договорів домовленостей щодо визначення умов для створення нових робочих місць та забезпечення продуктивної зайнятості, запобігання росту безробіття та масовим вивільненням працівників, зростання їхньої заробітної плати та соціального захисту.
1. Передбачити можливість укладення колективного договору фізичними особами, які використовують найману працю, поширення дії положень галузевої угоди на всіх роботодавців галузі.
2. Встановити обов’язок роботодавця ознайомлювати працівника з текстом колективного договору, змінами і доповненнями до нього, обов’язок сторін забезпечити безперешкодний доступ до тексту договору, можливість його копіювання, обов’язок сторін колективної угоди інформувати про її укладення та внесення до неї змін безпосередньо заінтересованих у цьому суб’єктів.
3. Встановити штраф за ненадання інформації працівнику про укладення колективного договору та внесення до нього змін у розмірі до 10 н.м.д.г. (170 грн) та дисциплінарну відповідальність.
4. Встановити строк дії умов колективного договору не менше року в разі реорганізації, зміни власника юридичної особи, відокремленого структурного підрозділу юридичної особи. Колективний договір зберігає чинність протягом усього строку проведення ліквідації роботодавця.
5. Привести норми національного законодавства у відповідність із міжнародним в частині ведення переговорів на добровільній основі.
6. Встановити зобов’язання для роботодавців надавати повідомлення щодо запланованого масового звільнення профспілковому представнику.
7. Посилити відповідальність за порушення порядку повідомлення роботодавцем профспілок про масове звільнення.
8. Уточнити, що масовим вивільненням з ініціативи роботодавця є протягом одного місяця:
Законопроект 5266 розроблено з метоюпосилення захисту прав працівників внаслідок реалізації домовленостей, передбачених Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16.09.2014), імплементації окремих положень актів законодавства ЄС, міжнародно-правових актів Міжнародної організації праці.
Відповідно до норм національного законодавства колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Участь фізичної особи, яка використовує найману працю, в колективно-договірному регулюванні трудових відносин законодавством не передбачена. Внаслідок цього працівники роботодавця – фізичної особи не можуть реалізувати встановлене міжнародними нормами право на укладання колективних договорів.
Водночас передбачений статтею 65 Господарського кодексу України обов’язок укладати колективний договір суперечить принципу добровільності переговорів, визначеному нормами Конвенції МОП про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів № 98 та Європейської соціальної хартії (переглянутої).
Також з метою посилення захисту працівників існує потреба:
Одночасно окремим проектом акта пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою встановлення відповідальності роботодавця за ненадання працівнику інформації про колективний договір, внесення до нього змін і доповнень.
Поряд з цим необхідно ліквідувати наявну на сьогодні колізію правових норм в частині порядку призначення Секретаря Національної тристоронньої соціально-економічної ради – тристороннього органу соціального діалогу на національному рівні для забезпечення безперешкодного функціонування його секретаріату.
Також на сьогодні положення директив Ради 98/59/ЄС від 20.07.1998 про наближення законодавства держав-членів щодо колективного звільнення; 2000/43/ЄС від 29.06.2000 щодо імплементації принципу рівності між особами незалежно від расової чи етнічної приналежності та 2000/78/ЄС від 27.11.2000, що встановлює загальну систему рівності у сфері зайнятості і професійної діяльності у цілому враховані, проте для посилення правового захисту працівників в умовах масового звільнення необхідним є включення у чинне законодавство норм щодо підвищення якості консультацій між профспілковими організаціями та роботодавцями, які планують скорочення штату, встановлення зобов’язань щодо надання роботодавцем профспілковому представнику необхідної інформації для пом’якшення наслідків вивільнення, посилення відповідальності роботодавця за порушення встановленого порядку щодо масового звільнення.
Крім того, чинне законодавство у сфері праці та зайнятості потребує урахування норм Закону України „Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, зокрема, у частині надання права особам, які зазнали дискримінації у сфері праці, звернутися до суду із заявою про відновлення порушених прав, а також щодо недопущення дискримінації в оголошеннях з працевлаштування.
У разі прийняття Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Читайте також про: