Закон України “Про електронні комунікації” на заміну Закону України “Про телекомунікації” прийнято: законопроект 3014

Що уряд має зробити для бізнесу в умовах Covid-19
04.10.2020
Оновлення додатку “Дія” та запуск нового додатку “Дія 2.0.”
06.10.2020
Show all
Закон України “Про електронні комунікації” на заміну Закону України “Про телекомунікації” прийнято: законопроект 3014

Пошук / Search

Закон України “Про електронні комунікації” на заміну Закону України “Про телекомунікації” прийнято: законопроект 3014

Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України повідомляє про публікацію Закону “Про електронні комунікації” 30 вересня 2020 року.

Прийнято Закон України “Про електронні комунікації” на заміну Закону України “Про телекомунікації”.

16 грудня 2020 року ВРУ прийняла Закон «Про електронні комунікації» з пропозиціями Президента України за номером 1089-IX.

12 січня 2021 року Президент підписав закон «Про електронні комунікації», який містить перелік безоплатних електронних послуг.

Закон встановлює правову основу діяльності у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектру, визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов’язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

Законом визначено правові основи діяльності постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг та передбачено:

  • запровадити повідомний принцип реєстрації суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері електронних комунікацій;
  • установити виключний перелік вимог до учасників ринку;
  • запровадити консультації з учасниками ринку з усіх питань, що зачіпають їх інтереси.

Законом:

  • установлено процедуру подання документів до регуляторного органу в електронному вигляді;
  • удосконалено контроль (нагляд) у сфері електронних комунікацій з метою його спрямування на попередження правопорушень та зниження потенційно можливого тиску на суб’єктів господарювання, зменшення кількості перевірок цих суб’єктів на їх території;
  • визначено засади попереднього регулювання, а також перелік регуляторних зобов’язань, які можуть накладатись на постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг з істотною ринковою перевагою на ринку певних електронних комунікаційних послуг, та повноваження регуляторного органу щодо їх накладання;
  • зроблено акцент на доступ до інфраструктури та спільне використання інфраструктури, що суттєво знизить витрати на розгортання мереж;
  • встановлено універсальну послугу, яка забезпечує доступність, включаючи і цінову доступність, до Інтернету та голосового зв’язку;
  • визначено особливості припинення діяльності постачальників електронних комунікаційних послуг;
  • встановлена відповідальність за порушення законодавства про електронні комунікації;
  • уточнено термінологію у сфері електронних комунікацій з урахуванням законодавства ЄС.

Закон:

  • встановлює правову основу діяльності у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектру,
  • визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності та рава, обов’язки, засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

Законом визначено правові основи діяльності постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг та передбачено:

  • запровадити повідомний принцип реєстрації суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері електронних комунікацій;
  • установити виключний перелік вимог до учасників ринку;
  • запровадити консультації з учасниками ринку з усіх питань, що зачіпають їх інтереси.

Законом установлено:

  • процедуру подання документів до регуляторного органу в електронному вигляді;
  • удосконалено контроль (нагляд) у сфері електронних комунікацій з метою його спрямування на попередження правопорушень та зниження потенційно можливого тиску на суб’єктів господарювання, зменшення кількості перевірок цих суб’єктів на їх території;
  • визначено засади попереднього регулювання, а також перелік регуляторних зобов’язань, які можуть накладатись на постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг з істотною ринковою перевагою на ринку певних електронних комунікаційних послуг, та повноваження регуляторного органу щодо їх накладання;
  • зроблено акцент на доступ до інфраструктури та спільне використання інфраструктури, що суттєво знизить витрати на розгортання мереж;
  • встановлено універсальну послугу, яка забезпечує доступність, включаючи і цінову доступність, до Інтернету та голосового зв’язку.

Законом також визначено особливості припинення діяльності постачальників електронних комунікаційних послуг; встановлена відповідальність за порушення законодавства про електронні комунікації; уточнено термінологію у сфері електронних комунікацій з урахуванням законодавства ЄС.

Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту 3014

Проект Закону України “Про електронні комунікації” розроблено відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014 – 2017 роки та Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні, введеного в дію Постановою Верховної Ради України від 04.06.2015 р. N 509-VIII.

Поточна ситуація, яка склалася на цей час, вимагає здійснення відповідних змін нормативно-правового поля у сфері електронних комунікацій, посилення інституційної спроможності, повноважень та відповідальності державних органів з формування та реалізації державної політики і регулювання у зазначеній сфері.

Основна ціль – приведення законодавства України у сфері телекомунікацій (електронних комунікацій) у відповідність до законодавства Європейського союзу з урахуванням певних національних особливостей, зокрема щодо директив Європейського Парламенту та Ради, а саме: 

  • директиви 2002/19/ЄС від 07.03.2002 р. (про доступ та з’єднання електронних комунікаційних мереж та відповідного оснащення);
  • директиви 2002/20/ЄС від 07.03.2002 р. (про авторизацію електронних комунікаційних мереж та послуг);
  • директиви 2002/21/ЄС від 07.03.2002 р. (про єдину нормативно-правову базу для електронних комунікаційних мереж та послуг);
  • директиви 2002/22/ЄС від 07.03.2002 р. (про універсальні послуги та права користувачів стосовно електронних комунікаційних мереж і послуг);
  • директиви 2009/136/ЄС від 25.11.2009 р., яка доповнює Директиву 2002/22/ЄС, а також Директиву 2002/58/ЄС (про обробку персональних даних та захист таємниці сектора електронних комунікацій) та Рішення (ЄС) N 2006/2004 про взаємодію національних органів відповідальних за забезпечення виконання законів про захист споживачів;
  • директиви 2009/140/ЄС від 25.11.2009 р., яка доповнює Директиви 2002/21/ЄС, 2002/19/ЄС та 2002/20/ЄС;
  • директиви 2002/77/ЄС від 16.09.2002 р. щодо конкуренції на ринках електронних комунікаційних мереж та послуг.

Законопроект 3014 спрямований на:

  • забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері електронних комунікацій;
  • посилення регуляторної спроможності та незалежності НКРЗ;
  • зменшення бар’єрів виходу на ринок, спрощення дозвільних процедур (відмова від ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій та впровадження натомість реєстраційного принципу здійснення діяльності);
  • запровадження загального принципу технологічної нейтральності;
  • здійснення регулювання у сфері електронних комунікацій на основі аналізу відповідних ринків, визначення підприємств із суттєвим ринковим впливом та застосування до них регуляторних заходів для досягнення ефективної конкуренції на ринку;
  • запровадження загальних підходів щодо доступу до комунікаційних мереж та інфраструктури, спільного її використання;
  • забезпечення захисту прав споживачів, зокрема шляхом запровадження механізму врегулювання спорів між споживачами та провайдерами послуг електронних комунікацій;
  • забезпечення універсального обслуговування;
  • вдосконалення наглядових функцій, зокрема, обмеження підстав для проведення перевірок та вдосконалення процедур нагляду, а також ефективності санкцій;
  • використання комунікаційних мереж в інтересах безпеки, оборони та громадського порядку.

Мета законопроекту та шляхи її досягнення

  • спрощення набуття права здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій шляхом впровадження повідомного (реєстраційного) принципу, без необхідності попереднього отримання будь-якого індивідуального дозволу (виключенням є використання ресурсів електронних комунікацій, зокрема нумерації);
  • набуття права та обов’язку підприємств щодо діяльності в сфері електронних комунікацій, доступу та з’єднання з публічними комунікаційними мережами та до абонентських ліній для організації надання послуг; а також права, пов’язаного з будівництвом мереж та інфраструктури, використанням засобів електронних комунікацій;
  • проведення НКРЗ аналізу ринків послуг електронних комунікацій за загальноєвропейськими принципами;
  • запровадження засад та процедур врегулювання спорів між підприємствами електронних комунікацій;
  • встановлення умов надання і отримання послуг електронних комунікацій та захисту прав споживачів, в тому числі, вимоги щодо договору про надання послуг, зміни і перенесення номеру, конфіденційності та захисту інформації про споживача, використання електронних комунікацій для маркетингу та реклами, умов доступу до інформації, що зберігається в кінцевому обладнанні споживача, порядку розгляду скарг споживачів та врегулювання НКРЗ спорів між споживачами та провайдерами;
  • впровадження нового порядку та умов надання універсальних послуг;
  • встановлення вимог до будівництва мереж та інфраструктури електронних комунікацій, спільного використання інфраструктури, забезпечення захисту публічних комунікаційних мереж;
  • запровадження принципів розподілу і користування нумерацією;
  • створення умов для ефективної конкуренції шляхом законодавчого урегулювання діяльності з надання послуг віртуального мобільного зв’язку;
  • впровадження засад управління і використання комунікаційних мереж в умовах надзвичайного чи воєнного стану, в тому числі, застосування уповноваженими органами заходів правового режиму зазначених станів щодо мереж та засобів електронних комунікацій;
  • визначення технічних та організаційних умов доступу до інформації уповноваженими органами державної влади та відповідні зобов’язання підприємств електронних комунікацій;
  • впровадження засад здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства про електронні комунікації, зокрема – встановленням виключного переліку випадків, в яких здійснюються заходи державного нагляду, права, обов’язки та відповідальність посадових осіб, уповноважених здійснювати державний нагляд, права суб’єктів господарювання, щодо яких здійснюються такий нагляд;
  • впровадження конкретних адміністративно-господарських санкцій за порушення цього Закону.

Крім того передбачається чітке розмежування функцій управління та регулювання у сфері електронних комунікацій, визначення відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади в галузі зв’язку (ЦОВЗ), та органу регулювання – Національної комісія з регулювання зв’язку (НКРЗ).

Передбачені організаційні засади незалежності НКРЗ у прийнятті регуляторних рішень, встановлюються кваліфікаційні вимоги, порядок конкурсного відбору, призначення і звільнення Голови, заступника Голови та членів НКРЗ, їх повноваження і відповідальність.

При цьому склад НКРЗ призначається Кабінетом Міністрів України з числа претендентів, добраних за результатами відкритого конкурсу, проведеного зовнішньою, незалежною конкурсною комісією. Зазначена конкурсна комісія створюватиметься за квотним принципом – по два члени, відповідно, від Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів і галузевих громадських організацій (всього) 8 членів. Добір кандидатів на заміщення посад членів НКРЗ здійснюватиметься виключно за професійним якостями з максимальним обмеженням будь-якого політичного впливу та виключенням конфлікту інтересів. Члени НКРЗ є державними службовцями. Вичерпний перелік підстав для припинення повноважень члена НКРЗ встановлений цим Законом. Голова НКРЗ обирається таємним голосуванням членів НКРЗ і переобирається кожні 2 роки. Зазначений підхід забезпечить вимоги щодо прозорості та незалежності функціонування НКРЗ.

Проектом Закону визначені мета і завдання НКРЗ з регулювання у сфері електронних комунікацій, функції та права НКРЗ, засади відкритості діяльності НКРЗ та консультаційних проваджень.

Проект Закону відповідає основним принципам регуляторної політики держави, зокрема:

  • доцільності – шляхом реформування нормативно-правового забезпечення сфери електронних комунікацій та її адаптації до законодавства ЄС;
  • ефективності – уведення в дію проекту Закону суттєво покращить державне регулювання у сфері електронних комунікацій;
  • збалансованості – проект Закону направлений на забезпечення балансу інтересів підприємств електронних комунікацій, споживачі та держави у сфері електронних комунікацій.

Результат прийняття Закону “Про електронні комунікації” забезпечить досягнення наступних результатів:

для держави:

  • виконання зобов’язань України відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС;
  • створення умов для розбудови сучасної інфраструктури інформаційного суспільства, що є передумовою ефективного функціонування та розвитку всіх галузей економіки та сегментів суспільного життя;
  • збільшення податкових надходжень до Державного бюджету України за рахунок розвитку комунікаційних мереж та впровадження нових послуг;
  • посилення правового регулювання ринку електронних;
  • використання мереж та послуг електронних комунікацій для потреб національної безпеки, оборони, охорони правопорядку та в умовах надзвичайного і воєнного стану;
  • зменшення корупційних ризиків за рахунок запровадження чітких регуляторних процедур та критеріїв для прийняття рішень.

для підприємств електронних комунікацій:

  • – спрощення умов входу на ринок шляхом запровадження повідомного принципу реєстрації та відміни від ліцензування видів діяльності у сфері електронних комунікацій;
  • створення умов для ефективної конкуренції шляхом законодавчого урегулювання діяльності з надання послуг віртуального мобільного зв’язку;
  • запровадження аналізу ринків та регуляторних зобов’язань до операторів із суттєвим ринковим впливом, що сприятиме ефективній конкуренції на ринку;
  • запровадження механізмів субсидування збитків провайдерів, призначених для надання універсального обслуговування;
  • врегулювання проблемних питань щодо будівництва, доступу, спільного використання мереж та інфраструктури електронних комунікацій;
  • спрощення умов впровадження нових технологій та послуг з огляду на принцип технологічної нейтральності;
  • запровадження чітких, прозорих та об’єктивних регуляторних процедур, зменшення регуляторного тиску, в тому числі, пов’язаного з державним наглядом у зв’язку із обмеженням підстав для проведення перевірок та вдосконалення процедур нагляду;

для споживачів послуг електронних комунікацій:

  • захист прав споживачів електронних комунікацій, в тому числі, запровадження досудового врегулювання спорів між споживачами та провайдерами, посилення захисту інформації про споживача та конфіденційності електронних комунікацій;
  • забезпечення універсального обслуговування найбільш вразливих верств населення та визначення умов забезпечення універсальними послугами таких споживачів.

Читайте також:

Інвестиція Microsoft — Microsoft Azure Expansion Program в Україні — гіпер масштабовані хмарні сервіси

Криптовалюта: динаміка зростання в Україні та світі

На правах реклами:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.