Усе про скорочення сумісників: роз’яснення Держпраці

Дотації аграріям: терміни подання документів 2020
24.10.2020
Електронний лікарняний лист: абсолютні зміни процедури отримання
24.10.2020
Show all
Усе про скорочення сумісників: роз’яснення Держпраці

Пошук / Search

Усе про скорочення сумісників: роз’яснення Держпраці

Однією з основних ознак сумісництва є укладення окремого трудового договору. Тому попередження про вивільнення має проводитися за загальними правилами.

Згідно п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р. №43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Тобто, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Постановою КМУ №245 встановлено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.



Отже, однією з основних ознак сумісництва є укладення окремого трудового договору. Порядок укладання трудового договору визначений у ст. 24 КЗпП і не залежить від того, чи це трудовий договір за основним місцем роботи чи за сумісництвом.

Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.

Цією ж Постановою встановлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день.

Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Наприклад, за основним місцем роботи працівник працює з 9:00 до 18:00, а з 18:30 до 19:30 він працює за сумісництвом на іншій посаді.

Окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

У разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників трудовий договір із працівником-сумісником може бути припинено з ініціативи роботодавця на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

Порядок вивільнення працівників визначено у ст. 49-2 КЗпП, якою передбачено обов’язок роботодавця персонально попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.



Відповідно до ст. 44 КЗпП виплата вихідної допомоги у разі припинення трудового договору залежить виключно від підстави припинення й не залежить від факту роботи за основним місцем або за сумісництвом.

Таким чином, у разі звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП йому виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку, який розраховується відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100.

Читайте також:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *