Усе про податкові вимоги платників податків та податкову заставу

Допомога бізнесу по частковому безробіттю в умовах Covid-19: проект Міністерства економіки
22.09.2020
Бізнес проти чергових змін до ПКУ 2021: законопроект 4101 збільшує податковий тиск
22.09.2020
Show all
Усе про податкові вимоги платників податків та податкову заставу

Пошук / Search

Усе про податкові вимоги платників податків та податкову заставу

Відстрочення податкового боргу

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 1020 грн. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.


За Законом України від 04.12.2020 р. №1072-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі – Закон №1072), який набрав чинності 10 грудня 2020 року (опублікований у виданні «Голос України» 09.12.2020 р.) передбачено збільшення мінімального порогу суми податкового боргу, до якої не застосовуються заходи стягнення.

Сума податкового боргу, відносно якої застосовуються заходи стягнення з 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на 10.12.2020 – 1020 гривень) до 180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на 10.12.2020 – 3060 гривень).

Територіальні органи ДПС не будуть направляти боржнику до зазначеної суми податкового боргу податкові вимоги та застосовувати заходи стягнення. Також майно боржників не буде передаватися в податкову заставу у разі, якщо загальна сума податкового боргу не перевищуватиме 3060 гривень.


Порядок направлення ДПС податкових вимог зміниться – ДПСУ оприлюднила проект змін до Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків.

4 листопада 2020 року ДПСУ оприлюднила проект наказу Мінфіну «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610», за яким будуть внесені зміни до Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків.

Проектом наказу передбачається:

  1. актуалізувати назву контролюючих органів територіального рівня за податковим напрямом відповідно до вимог статті 41 Кодексу у зв’язку з адміністративною реформою та реалізацією концепції функціонування ДПС в рамках єдиної юридичної особи;
  2. оновити вміст відомостей податкової вимоги у зв’язку зі змінами, внесеними до статей 59 та 95 Кодексу, зокрема про факт виникнення податкового боргу, початок через 30 днів стягнення податкового боргу;
  3. запровадити інформування платників податків про наявність податкового боргу шляхом направлення податкових вимог, сформованих в інформаційно-телекомунікаційних системах ДПС, в електронній формі в електронний кабінет у зв’язку зі змінами, внесеними до статей 42, 42-1, 58 ПКУ;
  4. оновити положення Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків та форму податкової вимоги для її направлення засобами електронного зв’язку в електронній формі в електронний кабінет у зв’язку зі змінами, внесеними до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Також у проекті наказу враховано вимоги нової редакції «Українського правопису».

Весь перелік змін тут.

У разі затвердження цей наказ набере чинності з дня його офіційного опублікування.

Як перевірити інформацію про наявність чи відсутність податкового боргу ми повідомляли тут:

Податковий борг: боржники, щомісячна статистика

Отож,

Податкове зобов’язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим Податковим кодексом України (далі – ПКУ) та/або Митним кодексом України (пп. 14.1.156 ПКУ).

Податкове зобов’язання (для цілей розділу V ПКУ) – загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником ПДВ в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим ПКУ (пп. 14.1.156-1 ПКУ).

Порядок вручення податкової вимоги регулює стаття 59 ПКУ.

Так, відповідно до п. 59.1 ПКУ, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Законом України від 16.01.2020 р. №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон №466) внесено зміни до п. 59.3 ПКУ, відповідно до яких податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені ПКУ строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ПКУ).

Згідно з п. 59.5 ПКУ у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ПКУ).

Нормами п. 95.5 ПКУ встановлено, що вилучені відповідно до ст. 95 ПКУ готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а у разі погашення податкового боргу з ПДВ за задекларованими до сплати податковими зобов’язаннями за періоди, починаючи з 01 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з ПДВ або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування ПДВ. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом.

У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов’язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені ПКУ строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

У разі якщо грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 ПКУ, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п. 102.4 ПКУ).

Слід зазначити, якщо податковий борг стає безнадійним, то такий борг підлягає списанню.

Відповідно до п. 101.2 ПКУ під терміном «безнадійний» борг розуміється, зокрема:

  • податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений п. 102.4 ПКУ (пп. 101.2.3 ПКУ);
  • податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду (пп. 101.2.5 ПКУ);
  • податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури (пп. 101.2.6 ПКУ).

Водночас, зазначаємо, що у суб’єкта господарювання з незначною сумою податкового боргу (до 1020 гривень) не виникає право податкової застави. Окрім того, право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 ПКУ,  на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов’язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Згідно з підпунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України від 02.12.2020 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями право податкової застави виникає у разі:

  • несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, – з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
  • несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної податковим органом, – з дня виникнення податкового боргу;
  • з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань в порядку визначеному статтею 100 ПКУ.

При цьому необхідно зазначити, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 ПКУ, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Якщо у платника податків майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюватиметься на інше майно, на яке платник набуде право власності у майбутньому до повного погашення податкового боргу в повному об’ємі. Важливо зазначити, що платник податків не має права відчужувати майно, яке перебуває в податковій заставі, допоки не буде винесено відповідне рішення податкового органу.

У разі відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі без погодження з податковим органом платник несе відповідальність передбачену законодавством.

Законом України від 16.01.2020 р. №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон №466-ІХ) внесено зміни, зокрема в частині погашення податкового боргу платників податків глави 9 ПКУ.

Так, відповідно до п. 95.2 ПКУ погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення безготівкових коштів та готівки, а у разі їх недостатності – шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, заходи вживаються не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надсилання (вручення) такому платнику податкової вимоги (у попередній редакції – 60 календарних днів).

Також, платник податків має право самостійно здійснити оцінку заставного майна шляхом укладання договору з оцінювачем протягом одного місяця з дня прийняття рішення про реалізацію майна. У разі, якщо платник податків самостійно не здійснює таку оцінку, контролюючий орган самостійно укладає договір про проведення оцінки майна, у порядку, передбаченому згідно з п. 12 ст. 95 ПКУ (у попередній редакції передбачалось здійснення оцінки протягом двох місяців).

Кабінет Міністрів України Постановою від 23.12.2020 р. №1309 вніс зміни до Постанови КМУ від 29 грудня 2010 р. №1244 “Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України”. А саме, до таких порядків, затверджених нею:

  • Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу,
  • Порядку зміни початкової ціни продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, в рахунок погашення його податкового боргу та оприлюднення інформації про час та умови проведення відповідних торгів,
  • Порядку компенсації витрат, пов’язаних з організацією і проведенням торгів з продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та оплати банківських послуг за перерахування коштів до відповідного бюджету.

Зміни передбачають:

1) доповнення напрямку перерахування вилученої готівки, що раніше вносилася до бюджету, спрямуванням на єдиний рахунок та на рахунок платника в СЕА ПДВ;

2) започаткування делегування керівником контролюючого органу окремих повноважень уповноваженим особам контролюючих органів територіального рівня (як державних органів без статусу юридичної особи);

3) у зв’язку зі зміною Плану рахунків бухгалтерського обліку балансовий рахунок 3412 «Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету» замінити на «рахунок, відкритий у Казначействі для зарахування коштів, тимчасово віднесених на доходи державного бюджету».

Також враховано вимоги нової редакції українського правопису, затвердженого постановою КМУ від 22.05.2019 р. №437, згідно з яким написання уживаних слів змінено на «вебсторінка», «власне ім’я та прізвище» тощо.

Крім того, Законом №466-ІХ доповнено підстави звільнення майна боржника з податкової застави відповідно до п. 93.1 ПКУ, а саме отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;

Пункт 94.2 ПКУ доповнено пп. 94.2.9, відповідно до якого, арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується, що нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Внесено зміни до:

  • пп. 101.2.3 ПКУ щодо податкового боргу платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений п. 102.4 ПКУ;
  • пп. 101.2.5 ПКУ податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду.

А також п. 101.2 ПКУ доповнено новим пп. 101.2.6, яким визначено поняття «безнадійного» податкового боргу банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Змінами передбачено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань відтепер буде здійснюватись у порядку, визначеному ст. 59-60 та 87-101 ПКУ.

Відстрочення податкового боргу

Заяву про розстрочення податкового боргу слід подавати до територіального органу ДПС за місцем свого обліку або за місцем податкового боргу. Ця умова є обов’язковою в усіх без винятку випадках звернення за розстроченням (відстроченням).

Відповідно до ПКУ платник податків має право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених ПКУ (пп. 17.1.5 ПКУ), а контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу (пп. 20.1.29 ПКУ).

Розстроченням (відстроченням) грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день прийняття рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.

Податкові органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно із п. 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. №574 (далі – Порядок №574) розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення податкового органу та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття податковим органом рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу (абз. 2 п. 1.9 Порядку №574).

Також п. 19-1.1 ПКУ встановлено, що контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 ПКУ, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19-3 ПКУ. Зокрема, контролюючі органи виконують функцію щодо відстрочення, розстрочення та реструктуризації грошових зобов’язань та/або податкового боргу.

Контролюючими органами є – податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених пп. 41.1.2 ПКУ), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з п. 100.2 ПКУ платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.

У той же час п. 3.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. №574 (далі – Порядок №574), передбачено, що для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платник податків звертається до контролюючого органу за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) з письмовою заявою.

Згідно з п. 2.1. Порядку №574 розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком ДПС – без обмежень суми; головні управління ДПС в областях, місті Києві, Офіс великих платників податків ДПС (далі – Офіс ВПП ДПС) – на суму не більше 3 млн гривень. Платники за своїм бажанням можуть звертатися за розстроченням (відстроченням) грошових зобов’язань (податкового боргу) на суми, більші 3 млн грн, до Державної податкової служби України, однак таке звернення не позбавляє їх обов’язку подати відповідну заяву до головних управлінь ДПС в областях, місті Києві, Офісу ВПП ДПС.

Отже, подання заяви до територіального органу ДПС за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) є обов’язковим в усіх без виключення випадках звернення за розстроченням (відстроченням).

Пунктом 100.13 ПКУ передбачено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику – Міністерством фінансів України.

У зв’язку зі змінами, внесеними до ПКУ Законом України від 21.12.2016 р. №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», ДПС разом з Міністерством фінансів України здійснюється робота по приведенню положень Порядку №574 у відповідність до законодавства. Наразі зазначений підзаконний акт не затверджено.

Про інструменти стягнення податкового боргу читайте за посиланням:

Інструменти стягнення податкового боргу: новий законопроект ДПСУ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *