Про пенсійні накопичення від міністра соціальної політики

Трудовий контракт: особливості
09.11.2020
Проект нової Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок
10.11.2020
Show all
Про пенсійні накопичення від міністра соціальної політики

Пошук / Search

Про пенсійні накопичення від міністра соціальної політики

7 листопада 2020 року на офіційному веб-порталі Міністерства соціальної політики України міністр соціальної політики України Марина Лазебна дала роз’яснення пенсійним накопиченням.

За результатами багатьох консультацій та робочих груп щодо запровадження обов’язкових пенсійних накопичень, було узагальнено та надано Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики пропозиції щодо нюансів, які викликали найбільше дискусій. Загалом вони зводяться до наступних.

Пропонується використовувати діючу інфраструктуру для запуску обов’язкових пенсійних накопичень, апробовані механізми контролю сплати внесків, руху коштів, персоніфікації, пенсійного накопичення та утриматись від створення додаткових інституцій за рахунок бюджетних коштів.

Необхідно використати відпрацьовані технології взаємодії та наявну матеріально-технічну базу державних та приватних інституцій:

  • Державна податкова служба щодо контролю сплати внесків.
  • Державне казначейство щодо приймання, обліку внесків від роботодавців, клірингу, перерахування їх частини до ПФУ.
  • Пенсійний фонд України щодо персоніфікації цих внесків по конкретним людям, використовуючи Реєстр застрахованих осіб як базу для централізації інформації про пенсійні права людини на 1 та 2 рівні пенсійної системи за принципом «єдиного вікна», що додатково спростить верифікацію соціальних виплат.
  • Накопичувальні пенсійні фонди та компанії, що здійснюють їх операційну діяльність – компанії з управління активами, адміністратори, зберігачі щодо безпосереднього пенсійного накопичення управління активами, адміністрування, зберігання активів.

Це мінімізує ризики зриву запуску системи через непрацездатність, ризики корупції та сприяє розвитку добровільного пенсійного накопичення, що є однією з цілей пенсійного реформування.

Не можна створювати «особливих умов», монополій, запроваджувати на старті неапробовані процеси.

І для державних, і для приватних накопичувальних пенсійних фондів мають бути однакові «правила гри», умови створення, роботи, технології захисту пенсійних накопичень, державного нагляду за ними, інвестування, обліку, тощо.

Також не варто розширювати порівняно з діючим законодавством види виплат, доцільно зробити їх на старті максимально простими та зрозумілими для людини. З розвитком системи можна її ускладнювати, удосконалювати, розширювати інструменти.

Поки що в зареєстрованому законопроекті пропонується створити по суті державний накопичувальний фонд (який назвали «Пенсійне казначейство»), який працюватиме за окремими правилами, що на практиці призведе до монополізації пенсійних накопичень державною установою. Також пропонується залучити «Центрального адміністратора», який також працюватиме за правилами, відмінними від тих, які діють для адміністраторів НПФ.

Закон має бути однаковим для всіх, правила однаковими для всіх. Тим більше, що в Україні є резонансні приклади поганих результатів подібних виключень: виведення коштів з НПФ НБУ, НПФ банку Аркада. Це стало можливим саме через те, що законодавець дозволив окремим суб’єктам не дотримуватись всіх механізмів надійності, за якими працювали інші фонди.

Без запропонованих доопрацювань:

  • запровадження обов’язкових пенсійних накопичень буде відкладено на декілька років,
  • високі ризики зриву запровадження взагалі,
  • система буде монополізована державою,
  • з високими ризиками корупції,
  • з пониженою надійністю для людей,
  • запуск обов’язкових накопичень загрожуватиме цілісності трирівневої пенсійної системи України та може призвести до розвитку добровільних накопичень.

Розмір внесків та джерела їх сплати

На старті системи пропонується встановити внески на рівні 4% (2% роботодавець + 2% працівник). При цьому, прем’єр-міністр висловив готовність одночасно відповідно зменшити ЄСВ та ПДФО, щоб не збільшувати навантаження на бізнес.

За розрахунками Мінсоцполітики старт системи з внесками в розмірі 4% забезпечить виконання мінімальних зобов’язань України щодо пенсійного забезпечення згідно ратифікованої конвенції МОП на рівні 40% при наявності передбаченого законодавством України страхового стажу. За умови поступового збільшення внесків до 7% коефіцієнт заміщення наблизиться до 50%.

Про учасників пенсійного накопичення

Зараз законопроект передбачає всіх найманих працівників залучити до системи.

Проте тут є два «але»:

  1. Пропонується дозволити особам, старшим за 50 років, за власним бажанням відмовитись від участі в обов’язковому пенсійному накопиченні. З одного боку, строк до виходу на пенсію у таких людей недостатній для формування значної суми накопичень. З іншого боку, відсутність внесків до накопичувальної системи на користь таких людей підвищить їх привабливість на ринку праці, що сприятиме працевлаштуванню людей передпенсійного віку.
  2. У законопроекті позбавлені права участі в обов’язковому накопичувальному пенсійному забезпеченні незахищені особи, які найчастіше є жінками: особи, що знаходяться у декретній відпустці, відпустці по догляду за дитиною, доглядають непрацездатних родичів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, тощо. Ці люди мають низькі доходи, малу солідарну пенсію, а відсутність накопичувальної пенсії ще більше поглибить розшарування за статками в суспільстві та зростання гендерної нерівності в доходах в пенсійному віці. А вже зараз, наприклад, станом на початок 2020 року, середній розмір пенсії чоловіків більше від середнього розміру пенсії жінок на 48%!

Тому ми пропонуємо включити до кола учасників другого рівня пенсійної системи:

  • осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримують відповідне грошове забезпечення;
  • осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду та отримують відповідне грошове забезпечення;
  • осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, а також осіб, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують відповідне грошове забезпечення;
  • патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.

Про побоювання на рахунок накопичених коштів

У нас працює система добровільних накопичень, але увага до неї з боку держави поки що була пропорційна її розміру – мізерна.

Зараз у нас відбулись зміни в державному регулюванні пенсійних накопичень, його з липня здійснює Національна комісія з цінних паперів та фонового ринку, яка, маю надію, вибудує прозорий, конкурентний та надійний ринок надавачів послуг тут, щоб люди мали, з чого обирати.

Має зростати роль Національного банку України, як регулятора банківського та страхового сектору. Тут є широке поле для розвитку добровільних пенсійних накопичень, в тому числі, незадіяним є механізм банківських пенсійних накопичувальних рахунків, підвищення ролі банку-зберігача як контролера операцій з пенсійними накопиченнями, створення спеціальних захищених депозитних продуктів для залучення коштів НПФ з урахуванням того, що це довгостроковий прогнозований ресурс.

Щодо захисту активів, то в будь-яких країнах є шахраї, в будь-яких способах накопичення на майбутнє є ризики. Немає в світі абсолютних запобіжників. Але, оскільки не ми єдині стикнулись з необхідністю запроваджувати пенсійне накопичення, нам є у кого повчитись.

В накопичувальних системах країн, які існують вже декілька десятків років, напрацьована ціла низка запобіжників, які вбудовуються законодавством у самі механізми роботи пенсійних фондів. Якщо держава контролює їх дотримання, система працює надійно.

Таких запобіжників вже в нашому діючому законодавстві про добровільне пенсійне накопичення більше 40.

Наприклад, такі механізми:

  • Щоденна звітність та її публічність. Накопичувальні фонди щоденно оприлюднюють показники своєї діяльності, а людина може щоденно контролювати зміну своїх накопичень і в будь-який момент перевестись в інший фонд без штрафів, якщо їй будь-що не подобається.
  • Вимоги до професійності компаній, що надають послуги. Є цілий ряд законодавчих вимог до персоналу, капіталу, організації роботи тих, хто надає послуги на цьому ринку, для роботи обов’язково потрібна ліцензія, потрібно щоденно виконувати ліцензійні умови.
  • Звітність за міжнародними стандартами та обов’язковий аудит. Фонди звітують за міжнародними стандартами фінансової звітності та обов’язково проходять щорічний аудит, так само компанії з управління активами, зберігачі та адміністратори пенсійних фондів.
  • Неможливість банкрутства. Накопичувальний пенсійний фонд не може бути ліквідований за законодавством про банкрутство. Якщо засновники мають бажання припинити діяльність фонду, то вони за пів року до цього затверджують у державного регулятора план ліквідації фонду, де передбачено переведення всіх накопичень людей до інших фондів за вибором людини.
  • Розподіл функцій та взаємний щоденний контроль. Накопичувальний пенсійний фонд – це фактично не одна установа, а чотири: сам фонд, адміністратор, компанія з управління активами та банк-зберігач, і вони зобов’язані законодавством контролювати один одного в щоденному режимі – куди направляються кошти, як оцінюється вартість активів, тощо. Кожну операцію з пенсійними накопиченнями контролюють щонайменше два суб’єкти та несуть за це відповідальність. Тому тут ризики шахрайства значно нижчі, ніж в установах, де немає такої системи взаємоконтролю.
  • «Розкладати яйця по різних корзинах». Напрямки, куди саме можна вкладати кошти, вимоги щодо якості таких інструментів визначені законом. Також закон встановлює вимоги щодо диверсифікації активів  – розкладання «по різних корзинах»: не більше 5% активів в зобов’язання одного підприємства, не більше 10% у нерухомість, тощо. Тому фонди не можуть вкладати пенсійні накопичення людей в аби що, а також не можуть всі накопичення вкласти в один банк або в одне підприємство і втратити, якщо воно збанкрутує.
  • Законодавче обмеження витрат. Законом також обмежений граничний рівень витрат, які можна здійснювати за рахунок пенсійних активів, щоб пенсійні накопичення не «проїдались» через витрати.

З того, як ще варто посилити захист пенсійних накопичень:

  • Найефективніший спосіб захистити накопичення протягом тривалого часу – диверсифікувати інвестиції. Пенсійні фонди скрізь у світі – потужний внутрішній інвестор. Але у нас для залучення їх ресурсів в економіку є обмеження.

У нас фактично відсутній фондовий ринок і мало уваги приділяється розвитку портфельних інвестицій в реальний сектор, хоча у світі частка таких інвестицій зростає. Тому пенсійні активи переважно інвестуються у ОВДП та банківські депозити, і лише незначна їх частка в банківські метали, корпоративні облігації, акції, нерухомість, землю.

Тому вкрай важливо, щоб регулятори фінсектору разом з економічним блоком Уряду запропонували надійні інструменти, гарантовані державою, цільові, для залучення саме пенсійних активів в розвиток економіки – пріоритетних галузей, певних регіонів, стратегічно важливих та інфраструктурних проектів. У нас відбувається земельна реформа, прикро було б не використати її можливості для примноження пенсійних накопичень наших громадян, для цього також потрібно створити надійні механізми.

  • Оскільки пенсійні накопичення – соціально важливі кошти, то їм потрібен додатковий захист від неповернення під час ліквідації підприємств та банків, визнання їх неплатоспроможними. Зокрема, повернення пенсійних активів має відбуватись одразу після сплати податків державі та зарплати працівникам. Це суттєво покращило б захист пенсійних накопичень.
  • Також має безумовно забезпечуватись виконання рішень судів щодо пенсійних активів, за цим має бути особливий контроль на найвищому рівні, з цим зараз є проблеми, наприклад, невиконання ФГВФО рішень судів щодо повернення пенсійних накопичень людей в НПФ з банків, які ліквідуються.

3 листопада 2020 року Марина Лазебна, Міністр соціальної політики України, брала участь у публічній дискусії на тему «Пенсійні накопичення: міфи та реальність», яку організувала Мережа захисту національних інтересів «АНТС» в Українському кризовому медіа-центрі.

Про основні моменти дискусії буде йти мова далі.

Отож, на сьогодні у нас падає коефіцієнт заміщення – зараз він 29%, колись був 57%, а в подальшому буде менше 20%. Тобто людина в майбутньому, маючи зарплату 10 000 гривень, отримає солідарну пенсію не більше 2 000 гривень. Це ми всі маємо усвідомлювати і чесно про це говорити.

Як можна змінити ситуацію? Підвищувати податки, єдиний соціальний внесок, забирати ресурс на виплату пенсій з інших соціальних видатків – мабуть, це не вихід. Часто можна почути: «Знижуйте тіньову економіку, повертайте мігрантів». 20 років держава цим займається і 20 років ніхто ще не дав людям стимулів, за яких вони хотіли б повернутись, легалізуватись. Якщо ми подивимось на досвід інших країн, то вони створювали стимули, за яких вигідно показувати всю свою заробітну плату – це пенсійні накопичення та медичне страхування.

Тому необхідно до кінця цього року прийняти законопроект, який запровадить обов’язкові пенсійні накопичення, щоб наступного року можна було підготуватись технічно, а з 01 січня 2022 року почати внески.

Жоден з рівнів пенсійної системи сам по собі не дасть людям гідного життя в літньому віці. Тому важливо, щоб запровадження другого рівня допомагало зміцненню інших рівнів пенсійної системи – солідарного та добровільних накопичень. Для цього правила роботи мають бути однакові для добровільного та обов’язкового накопичення, має стимулюватись конкуренція, не має бути монополій. Тоді людина здійснює свідомий вибір, розуміє, що пенсійні накопичення – її власність, якою вона управляє, звикає користуватись накопичувальними фондами за єдиними правилами, розвиваються добровільні накопичення, людина зацікавлена у «білій» зарплаті, що збільшує надходження до солідарної системи.

Також необхідно забезпечити захист пенсійних накопичень людей та надійні інструменти для інвестування пенсійних коштів в економіку.

Для того, щоб пенсійні накопичення у нас стали нормою, має запрацювати система, яка залучить більшість працюючих до накопичення, а пенсійні кошти спрямує на розвиток економіки.

Це можливо зробити найближчим часом за наступною дорожньою картою:

  1. До кінця 2020 року прийняти закон, який запроваджує обов’язкові пенсійні накопичення, з введенням його в дію з 1 січня 2021-го і стартом внесків з 1 січня 2022 року.

Це можна зробити і на базі вже зареєстрованого у Верховній Раді законопроекту №2683, але обов’язково доопрацювавши його з урахуванням пропозицій, узагальнених Мінсоцполітики, до яких увійшли пропозиції Європейської бізнес асоціації, Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, Всеукраїнської асоціації недержавних пенсійних фондів, Української асоціації інвестиційного бізнесу, експертів РПР, позиції ТПП, УСПП, профспілок транспортників, енергетиків, працівників вугільної промисловості.

2. Підготувати інфраструктуру до 1 липня 2021-го: забезпечити технічну готовність ДПС, казначейства, ПФУ, відбір та авторизацію НПФ для роботи на другому рівні.

3. Забезпечити вибір людиною НПФ для накопичень з 1 липня 2021 по 1 січня 2022-го: провести широкомасштабну інформаційну кампанію, стимулювати свідомий вибір людиною НПФ для накопичень на пенсію, забезпечити приймання ПФУ заяв людей про вибір НПФ в електронній формі через особистий кабінет на сайті ПФУ, мобільний додаток, безпосередньо у відділеннях ПФУ.

4. Тестування взаємодії з 1 липня 2021-го до 1 січня 2022-го: в тестовому режимі забезпечити обмін інформацією між роботодавцями, ДПС, казначейством, ПФУ та адміністраторами авторизованих НПФ «без грошей».

5. Старт внесків з 1 січня 2022-го.

Важливо, щоб запровадження другого рівня допомагало зміцненню інших рівнів пенсійної системи – солідарного та добровільного накопичувального. Для цього правила роботи мають бути максимально уніфіковані для добровільного та обов’язкового накопичення, має стимулюватись конкуренція надавачів послуг, не має бути монополій.

Тоді людина здійснює свідомий вибір, розуміє, що пенсійні накопичення – її власність, якою вона управляє, звикає користуватись накопичувальними фондами за єдиним правилами, розвиваються добровільні накопичення, людина зацікавлена у «білій» зарплаті – додатковий стимул детінізації зарплат, що збільшує надходження до солідарної системи.

Що може завадити?

Може завадити популізм окремих політичних сил, які насправді не зацікавлені в тому, щоб люди були фінансово-незалежними, адже легше управляти тими, для кого від рішення влади щодо підняття пенсії на 200 гривень, залежить, чи буде що їсти завтра. І це гидко – заганяти людей в таку залежність.

Можуть завадити маніпуляції «експертів», для яких пенсійна тема –абстрактна теорія, а не конкретні життя людей, майданчик для красномовства, можливість піару, які не відчувають власної відповідальність за те, щоб майбутні покоління мали достатні доходи на пенсії.

Щоб оцінити, чи високий цей ризик, достатньо почитати висловлювання в пресі щодо накопичувальних пенсій. Поряд з цілком професійними коментарями політиків та експертів, які оцінюють ризики, шукають шляхи їх зменшення, забезпечення надійного збереження коштів людей протягом тривалого часу саме в наших умовах, я бачу безліч маніпулятивних та безвідповідальних лозунгів на кшталт «не дамо вкрасти гроші людей, віддайте все державі», або «спочатку побудуємо світле майбутнє, а потім…».

Необхідно навпаки, дати людині право та інструменти самостійно контролювати свої пенсійні накопичення, обирати, де вона бажає їх здійснювати, дати право переводити їх в інше місце, якщо щось не подобається. Має працювати ринок, розумно контрольований державою, а не радянські шаблони «здайте всі кошти в державну казну (Пенсійне казначейство)».

Ідеальних умов не буде ніколи, ми живемо в світі, коли невизначеність лише посилюється. Тож нескінченне відкладання до «створення передумов» – це звичайна прокрастинація. Найкращий час зробити – це сьогодні.

Актуально до теми:

Пенсійні виплати: нові завдання Уряду від 06 жовтня 2020 року

Фонд соціального страхування України та пенсійний об’єднають: новий законопроект

Індексація пенсії в 2021 році: визначена дата

Середній рівень заробітної плати та середній рівень пенсії в Україні

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *