Кожне підприємство, яке виходить на ринок з власною продукцією, намагається досягти переваги над іншими підприємствами. Можливості підприємства у досягненні такої переваги над іншими підприємствами визначається таким поняттям як конкурентоспроможність.
Існує достатньо велика кількість визначень і способів оцінки конкурентоспроможності. В широкому розумінні „конкурентоспроможність” характеризується як можливості учасника конкурентної боротьби для вирішення поставлених завдань, використовуючи свої переваги в досягненні поставленої мети.
Конкурентоспроможність – величина в першу чергу відносна. Специфіка даної категорії заключається в тому, що її можна застосовувати як до предмета конкуренції (конкурентоспроможність продукції та послуги), так і до суб’єктів конкуренції (конкурентоспроможність підприємства, галузі, регіону, країни).
Тонировка 24 надає якісні конкурентоспроможні послуги з тонування вікон будь-якої складності з виїздом в регіони: зовнішнє тонування вікон; бронювання вікон банків, бізнес центрів, офісів, будинків; тонування офісніх перегородок, вікон, балконів; тонування квартирних вікон та балконів енергозберігаючими теплоізоляційними, атермальними, архітектурними плівками. Висока якість, профісіоналізм, ділова репутація.
Конкурентоспроможність – це обумовлене економічними, соціальними та політичними факторами становище окремого об’єкта на внутрішньому та зовнішньому ринках порівняно із іншими аналогічними об’єктами, представленими на цьому ринку.
В сучасній конкурентній боротьбі за всієї її гостроти та динамізму виграє той, хто аналізує та змагається за свої конкурентні позиції. Щоб вижити у цій боротьбі, кожне підприємство має поставити перед собою задачу підвищення рівня конкурентоспроможності не лише своєї продукції, а й підприємства в цілому.
Конкурентоспроможність продукції – ступінь привабливості даної продукції для того, хто здійснює покупку.
Конкурентоспроможність підприємства є більш складним поняттям ніж конкурентоспроможність продукції. Тому надалі зупинимось на обґрунтуванні поняття „конкурентоспроможність підприємств”.
Конкурентоспроможність підприємства – це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності. Конкурентоспроможність підприємства характеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.
До основних факторів, які визначають конкурентоспроможність організації, відносять: стратегія фірми, ступінь забезпеченості матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами, інноваційний потенціал, частка ринку, ефективність менеджменту і інші.
При цьому конкурентоспроможність підприємства, так і категорія „конкурентоспроможність” в цілому, – поняття відносні. Немає і не може бути абсолютно конкурентоспроможної чи неконкурентоспроможної організації. Ці поняття пов’язані з ринком і часом, а також різними політичними, соціальними, культурними і іншими факторами, які впливають на ринкову ситуацію.
В будь-який момент в центрі конкуренції може опинитись один або відразу декілька наступних показників: ціна, новизна, номенклатура, технічна складність, нові методи виробництва продукції, послуги споживачам, стимулювання збуту, гарантії, стиль, функціональність, економічність використання, зручність і інше. Звідси слідує, що необхідний вибір пріоритетних стратегій , які в найбільшій мірі відповідають тенденціям розвитку ринкової ситуації і найкращим способом використовують сильні сторони конкуренції.
Досить велика увага приділяється вивченню питань, пов’язаних з розробкою на рівні підприємств механізмів формування конкурентних стратегій, які забезпечують виживання фірми на ринку, а потім і надійний захист її конкурентних переваг.
Стратегія конкурентної фірми представляє собою план дії щодо досягнення ринкового успіху і, де тільки можливо, досягнення конкурентної переваги над конкуруючими фірмами. Стратегічна стабільність фірми на ринку можлива лише при умові її конкурентоспроможності і можливості адаптації до умов, що постійно змінюються.
Кожна фірма повинна мати і має певну комбінацію стратегічних ідей, які об’єднують у стратегію конкурентної боротьби підприємства. Розглянемо стратегії конкурентної боротьби, які пропонуються різними вченими-економістами.
За Юдановим А.Ю. існує чотири основних типи стратегій конкурентної боротьби організації, кожна з яких орієнтована на різні умови економічного середовища і різні ресурси , які надходять у власність підприємства. Такими стратегіями є наступні:
Девіз віолентів : „Дешево, однак прийнятно”. Три основних різновиди фірм-віолентів за свої гігантські розміри отримали назву „гордих левів”, „могутніх слонів”, „неповоротних бегемотів”.
Свої дорогі та високоякісні товари патіенти випускають для споживачів, яких не влаштовують звичайні товари. Девіз патіентів : „Дорого, однак відмінно”.
Девіз комутантів : „Ви доплачуєте за те, що я вирішую саме Ваші проблеми”. Комутантів за їх унікальність називають „сірими мишами”. Підвищення гнучкості комутантів дозволяє їм втримувати свої позиції в конкурентній боротьбі.
Сила експлерентів обумовлена залученням нововведень, які дають певну вигоду від першочергової присутності на ринку. Вони являються значним двигуном науково-технічного прогресу.
Фірми, які підтримують ці стратегії, кожна по-своєму, не так як інші, але однаково успішно пристосовані до вимог ринку І всі вони потрібні для нормального функціонування економіки.
Наступним кроком розглянемо стратегії конкурентної боротьби, запропоновані М. Портером. За Портером виділяють три стратегії конкурентної боротьби:
На основі попередніх двох стратегій зародилась стратегія виробника з найкращими витратами, яка передбачає виробництво видатної продукції при малих витратах, тобто дана стратегія передбачає баланс низьких витрат та диференціації продукції. Дана стратегія достатньо приваблива.
Досить важлива роль відводиться концепції „ланцюга цінностей”, яка запропонована Майклом Портером. Для успішного формування конкурентних переваг за рахунок диференціації, більш низьких витрат чи концентрації, фірми повинні проаналізувати цей „ланцюг цінностей”. Ланцюг цінностей за М. Портером – це певний набір основних та допоміжних видів діяльності, які створюють цінність, починаючи із вихідних джерел сировини і закінчуючи після продажним обслуговуванням готової продукції. Аналіз ланцюга цінностей дозволяє точно визначити, де в якому ланцюгу можна збільшити цінність для споживача чи знижена собівартість.
Існує два протилежних способи отримання конкурентних переваг:
Підприємству для здобуття конкурентних переваг потрібно спочатку визначитись з підходами, які застосовуватимуться для цього. В економічній літературі виділяють 2 основних підходи здобуття конкурентних переваг:
Підтримання конкурентних переваг також є важливим аспектом в діяльності фірми. Це вимагає, щоб фірма постійно, раніше ніж суперники, робила кроки у бік розширення своїх джерел переваг і особливо у бік їх вдосконалення.
Для підтримки конкурентних переваг фірма повинна відмовитись від своїх старих переваг на користь нових. Якщо вона цього не робить, то це зробить будь-який конкурент. Керівник компанії повинен забезпечити розширення та вдосконалення переваг.
Узагальнюючи слід зазначити, що все вище зазначене залежить в значній мірі від факторів, які на них впливають.
Детально про вплив факторів на конкурентоспроможність підприємства: