Конкуренція. Суть, форми, методи

Конкуренція. Суть, форми, методи

Будь-яка соціальна, виробнича і біологічна системи знаходяться у постійній боротьбі за виживання в наперед заданих чи невизначених умовах. На цій основі визначається таке поняття, як конкуренція.

Термін „конкуренція” походить з латинського „concurrentia”, яке означає „зіткнення”, „боротьба”. Дане поведінкове тлумачення конкуренції спостерігалося в економічній літературі першочергово. Так, Адам Сміт пов’язував конкуренцію з чесним суперництвом між продавцями чи покупцями за найбільш вигідні умови продажу товару. При цьому, як метод конкурентної боротьби застосовувалась зміна цін.

В подальшому поведінкове розуміння конкуренції дещо вдосконалилось з точки зору її мети та способів ведення. Так, марксистський варіант поведінкового тлумачення конкуренції пов’язує її із антагоністичною боротьбою між приватними виробниками за більш вигідні умови виробництва і збуту товарів, а неокласичний варіант – з боротьбою за рідкісні економічні блага, тобто їх кількість дещо менша за потреби суспільства.

Разом із поведінковим тлумаченням конкуренції в ХІХ і особливо у ХХ столітті розповсюдилось структурне тлумачення. Тут основний акцент переміщується з боротьби компаній один з одним на аналіз структури ринку, умов, які діють на ньому. Дане тлумачення пов’язане із роботами таких вчених, як Ф. Єджуорта, А. Курно, Дж. Робінсон, Е. Чемберлін, ін.

Третій підхід до тлумачення є функціональним, який описує роль, яку відіграє конкуренція в економіці. Так, Й. Шумпетер визначав конкуренцію як суперництво старого із новим, застарілих технологій із нововведеннями. Ф.Фон Хаєк розглядав конкуренцію дещо з іншого боку. За його тлумаченням, завдяки конкуренції можна виявити, що для фірми є вигідним, а що ні. В підручниках застосовують структурне тлумачення конкуренції.

До загальновідомих причин появи конкуренції слід віднести:

1. Наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу.
2. Свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них не тільки визначає що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни у виробництво, визначати його обсяги, тощо.
3. Наявність ринку засобів виробництва.
4. Відповідність між попитом і пропозицією.

Згідно із доказами багатьох економістів, конкуренція є рушійною силою розвитку суспільства, головним інструментом економії ресурсів, підвищення якості товарів і рівня життя населення.

Існує значна низка визначень терміну „конкуренція”, які представлені підручниками різних авторів. Однак, суть їх істотно не різниться.

Азоєв Г.Л. та Сіваченко І.Ю. під конкуренцією розуміють суперництво на якому-небудь поприщі між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавлених в одній і тій же меті – переваги над своїми суперниками (конкурентами)/

А.Ю. Юданов стверджує, що ринкова конкуренція – боротьба фірм за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться ними на доступних сегментах ринку.

Фатхутдинов Р.А. вважає, що конкуренція – процес управління суб’єктами своїми конкурентними перевагами для утримання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об’єктивних або суб’єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах.

Качалина Л.Н. під конкуренцією розуміє суперництво ринкових суб’єктів, що переслідують одну і ту ж мету, боротьба за найбільш вигідні умови ринку.

Пастернак – Таранушенко Г., Рожок В. стверджують, що конкуренція – боротьба між приватними товаровиробниками за більш вигідні умови виробництва та збуту продукції; суперництво між окремими особами, зацікавленими в досягненні визначеної мети кожен для себе.

Таким чином, усі представлені вище визначення конкуренції зводять до одного – до отримання найбільш вигідних умов виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків, порівняно із конкурентами.

Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб’єкти, їхня залежність пов’язана тільки з кон’юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію можна розглядати як закон товарного господарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем зарплати тощо.

М. Портер конкуренцію на ринку представляє п’ятьма силами конкуренції:

1. Суперництво між існуючими конкурентами.
2. Здатність постачальників торгуватись.
3. Здатність споживачів торгуватись.
4. Загроза появи нових конкурентів.
5. Загроза появи товарів-замінників.

Модель п’яти сил конкуренції є цінним концептуальним інструментом вивчення основних впливів конкуренції на ринок і оцінці сили і слабкості кожного з них. Саме ця модель дає можливість зрозуміти, як саме функціонує конкуренція.

Суперництво між існуючими конкурентами призводить до значних затрат на рекламу, маркетинг, оновлення виробничих потужностей, наукових досліджень. Прагнучи витіснити конкурентів фірми вдаються до зниження цін, що призводить до зниження прибутку.

Здатність постачальників та споживачів торгуватись призводить до того, що вигідну позицію в даному випадку будуть займати ці ж постачальники та споживачі, що зробить невигідним становище фірми, і відповідно скоротить можливий прибуток.

Загроза появи нових конкурентів призведе до зниження загального потенціалу прибутковості, оскільки нові фірми приносять в галузь нові виробничі потужності, що призводить до росту пропозиції та зниження цін. Нові фірми намагаються відібрати таким чином в існуючих фірм частки ринку, цим самим загострюючи конкуренцію.

Загроза появи товарів-замінників блокує підвищення цін, оскільки при підвищенні цін споживачі віддають перевагу товарам-замінникам. Все це призводить до складності реалізації, зниженню цін та спаду виробництва.

Таким чином, концепція п’яти сил конкуренції М. Портера дозволяє аналізувати ступінь інтенсивності конкуренції на конкретних ринках.

Конкуренція має негативні та позитивні риси. Тривалий час в нашій країні робився наголос в основному на негативних наслідках конкуренції: витіснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляція тощо.

Позитивними ж рисами конкуренції вважають наступні:

• конкуренція охоплює всі зв’язки виробництва і споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією і в кінцевому підсумку – суспільними потребами та виробництвом;
• конкуренція виконує функцію спілкування (кооперації) та погодження інтересів виробників;
• конкуренція примушує товаровиробників знижувати індивідуальні виробничі витрати, що вимагає від підприємців постійного вдосконалення технічної бази виробництва, знаходження шляхів економії сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, робочого часу;
• конкуренція стимулює підвищення якості продукції та послуг;
• історично важливою функцією конкуренції є формування ринкової ціни, за допомогою якої конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами та суспільним виробництвом.

Р.А. Фатхудинов конкуренцію з точки зору інтенсивності представив наступним чином:

• приваблива – в певному сегменті суб’єкт більш якісно задовольняє свої потреби чи отримує прибуток, ніж в іншому сегменті;
• помірна – дії суб’єкта конкуренції підтримують конкурентну сферу в даному сегменті ринку;
• жорстокою для об’єкта конкуренції, коли суб’єкт витісняє об’єкт з даного сегменту;
• жорстокою для су’єкта конкуренції, коли об’єкт витісняє суб’єкт з даного сегменту ринку.

Формами конкуренції вважають наступні:

1. предметна – конкуренція між товарами одної асортиментної групи, між аналогічними об’єктами, що задовольняють однакові потреби;
2. функціональна – конкуренція між товарами (об’єктами)-замінниками.

Загальновідомими методами конкуренції є наступні [29, с.18]:

а) на основі критерію підвищення якості товару (нецінова);

б) на основі критерію підвищення якості сервісу товару;

в) на основі зниження ціни (цінова);

г) на основі зниження експлуатаційних затрат у споживача товару;

д) на основі використання всіх конкурентних переваг об’єкта і суб’єкта (інтегральна).

Закон конкуренції – закон, відповідно до якого у світі відбувається об’єктивний процес підвищення якості продукції і послуг, зниження їхньої питомої ціни. Закон конкуренції – об’єктивний процес „вимивання” з ринку неякісної дорогої продукції. При цьому він може діяти тривалий час тільки при наявності якісного антимонопольного законодавства, що регламентує норми, що обмежують монополістичну діяльність, принципи ведення боротьби на ринку, повноваження державних органів по нагляду за дотриманням відповідних правових норм.

Українське законодавство, що регулює економічну конкуренцію, зароджувалося насамперед як антимонопольне законодавство. Його основу становлять такі основні законодавчі акти:

• прийнятий 3 вересня 1996 року Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції”, який визначає правові засади захисту господарюючих суб’єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції та спрямований на встановлення, розвиток та забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин;
• від 26 листопада 1993 року Закон України „Про Антимонопольний комітет України”, основною метою якого є захист економічної конкуренції в підприємницькій діяльності;
• від 11 січня 2001 року Закон України „Про захист економічної конкуренції”, який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
• та низка постанов, наказів та положень.

Відповідні норми також закріплено в ст.42 Конституції України: „Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом”.

Аналіз різноманітних аспектів виробничо-господарської діяльності дозволяє визначити “сильні” та “слабкі” сторони підприємства у конкурентній боротьбі та знайти способи досягнення переваг над конкурентами.

Завдяки конкурентним перевагам фірми можна говорити про рівень конкурентоспроможності підприємства.

Детально:

Конкурентоспроможність, як рухома сила розвитку суспільства. Конкурентні переваги