Фінансовий лізинг 2021: зміни в законодавстві за Законопроектом 1111

Е-Україна – Е-проекти цифрової трансформації держави 2021
26.02.2021
Державна підтримка Агросектору України: 4 млрд грн. та 500 млн грн. на 2021 рік та підсумки 2020
05.03.2021
Show all
Фінансовий лізинг 2021: зміни в законодавстві за Законопроектом 1111

Пошук / Search

Фінансовий лізинг 2021: зміни в законодавстві за Законопроектом 1111

29 серпня 2019 року Законопроект під №1111 “Про фінансовий лізинг” був зареєстрований Верховною Радою України.

1,5 роки – це той час, який був потрібен для прийняття Закону Верховною Радою України 04 лютого 2021 року з усіма правками та передачі на підпис Президентові України.

Свої голоси “за” ухвалення в цілому законопроекту №1111 віддали 279 депутатів.

13 березня 2021 року Закон №1201 “Про фінансовий лізинг” опубліковано в “Голосі України” за №47.

Документ викладає у новій редакції Закон «Про фінансовий лізинг» та визначає загальні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародного права.

Закон дасть змогу захистити права лізингоодержувачів, лізингодавців, створити конкурентне середовище у цій сфері та гармонізує законодавство України з правом Європейського Союзу.

Цей закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування та застосовується до відносин, що виникли після дня набрання ним чинності.
Попередня редакція Закону “Про фінансовий лізинг” діяла з 2004 року. З того часу у галузі накопичилося чимало проблем, які потрібно було вирішити на законодавчому рівні. Закон дозволить врегулювати ці зміни та запровадити низку нововведень, які узгодять його з іншими законодавчими актами. Новий закон створить нові можливості  для лізингових компаній, стимулюючи розвиток цього ринку

Закон гармонізує та узагальнює визначення фінансового лізингу, які застосовуються в різних актах законодавства, чим посилює правову визначеність в питанні регулювання фінансового лізингу.

Серед нововведень закону варто виокремити посилення вимог щодо захисту прав споживачів послуг фінансового лізингу, надання чіткого визначення договору фінансового лізингу, врегулювання порядку набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу у кінці строку лізингу.

Також документ встановлює порядок припинення договору фінансового лізингу у разі значного прострочення лізингових платежів. Це забезпечить захист прав і інтересів добросовісних сторін договору. Крім того, закон визначає можливість передачі предмету лізингу в суборенду та врегульовує правила здійснення такої передачі.

Законом також усувається розбіжності щодо форми, в якій має бути укладений договір фінансового лізингу та узгоджені вимоги закону з вимогами законодавства про фінансовий моніторинг.

Державне регулювання та нагляд на ринку фінансового лізингу здійснює Національний банк України.

Ухвалення закону дозволить істотно розширити використання лізингу як альтернативи довгострокового фінансування придбання транспорту, обладнання, іншої техніки та нерухомості.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу.

У договорі повинні бути зазначені індивідуальні ознаки і характеристики майна, що дозволяють виділити його з інших схожих на нього предметів

Питання лізингу є актуальним, оскільки активне впровадження лізингу може дати відчутний поштовх структурній перебудові реального сектора економіки, оновленню основних фондів, розвитку малого та середнього бізнесу.

Отож, про основні зміни та особливості лізингу в законодавстві про фінансовий лізинг будемо вести мову далі.

За текстом Законопроекту №1111 до другого читання планується, що він набере чинності через 3 місяці з дня його опублікування.
Хоча планово дія нового Закону почнеться з літа 2021 року окремі вимоги варто вписати безпосередньо у текст договору лізингу (у т.ч. залежно від сторін договору), або підготуватися до детальної розмови з потенційним лізингоодержувачем до його підписання уже зараз.
Лізинг – це одна з форм надання майна у користування, яка виходячи із притаманних їй рис, має спеціальне правове регулювання.
Лізингова компанія – це не фінустанова.

В всіх наведених положеннях ПКУ, для всіх періодів їх застосування словосполучення «для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю», «для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність» та «до фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю» слід розуміти таким чином, що ці словосполучення містять посилання на дві окремі групи суб’єктів:

  • фінансові установи;
  • компанії, що займаються виключно лізинговою діяльністю.

При цьому словосполучення «компанії, що займаються виключно лізинговою діяльністю» є тотожним за змістом зі словосполученням «компанії, що провадять виключно лізингову діяльність».

Сторони Договору Фінансового лізингу:
  1. Лізингодавець – завжди юридична особа, яка набула право надавати послуги з фінлізингу.
  2. Лізингоодержувач – юридична особа, ФОП чи фізична особа.

04 березня 2021 року ВРУ прийняла у І читанні Законопроект 3601 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо усунення суперечностей та уточнення визначення лізингової (орендної) операції” щодо уточнення визначення лізингу в межах ПКУ

01 липня 2021 року Закон прийнято.

Пропонується уточнити зміст понять «лізингова (орендна) операція», «оперативний лізинг (оренда)», «фінансовий лізинг (оренда)», встановивши, що такі операції може здійснювати лише юридична особа, а не фізична чи юридична особа, як це передбачено чинними нормами.

06 серпня 2021 року Закон № 1605-ІХ підписано Президентом України.

Документ усуває суперечності та уточнює визначення лізингової (орендної) операції у Податковому кодексі України для подальшого розвитку ринку лізингу.

Відповідно до закону, під лізинговою операцією слід розуміти передачу основних засобів фізичним та юридичним особам не лише в користування, а й у володіння. Оренда житла з викупом, оренда земельних ділянок та оренда будівель, зокрема житлових приміщень, не вважатимуться різновидами лізингових операцій.

Згідно з документом, до операцій фінансового лізингу відноситимуться лише господарські операції, у яких лізингодавцем є юридична особа.

Для договорів лізингу, укладених до набрання чинності цим документом, його положення застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли після набрання ним чинності.

Закон №1605 опубліковано в “Голосі України” №138 від 24.07.2021 р. Відповідно він набрав чинності з 25 липня.


Для фізичних осіб – лізингоодержувачів встановлені окремі спеціальні правила при укладенні договорів фінлізингу:

1) Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї зі сторін такого договору (ч. 3 ст. 15 нового Закону). Тобто не є обов’язковим, а лише тоді, коли сторони (одна з них) прописали це у тексті договору або у правилах надання послуг з фінлізингу.

2) У разі укладення договору фінансового лізингу з фізичною особою обов’язок доведення того, що один з оригіналів такого договору переданий лізингоодержувачу – фізичній особі, покладається на лізингодавця. І це незалежно від того, яким способом примірник договору передається фізособі – відразу після підписання договору, в електронному вигляді (за допомогою КЕП), на електронну адресу або в інший спосіб, у т.ч. поштою або кур’єром. Ці вимоги поширюються також і на угоди, якими вносяться зміни та/або доповнення до договору фінансового лізингу (ч. 9 ст. 14 нового Закону).

3) Грошове зобов’язання за договором фінансового лізингу, у разі якщо лізингоодержувачем є фізична особа, має бути виражене виключно у гривні, без визначення грошового еквівалента такого зобов’язання в іноземній валюті (ч. 4 ст. 14 нового Закону).

4) Лізингодавець розміщує на своєму власному вебсайті інформацію про умови, на яких надаються послуги з фінансового лізингу лізингоодержувачам – фізособам. (ч. 1 ст. 13 нового Закону).

5) Фізособа має витребувати всю необхідну інформацію щодо договору лізингу та умов надання об’єкта у лізинг, перелік та спосіб надання якої визначений у ч. 2-3 ст. 13 нового Закону.

6) Для укладення договору фінансового лізингу з лізингоодержувачем – фізичною особою, яка перебуває у шлюбі, лізингодавець повинен отримати від такої особи письмову згоду її подружжя на укладення такого договору (ч. 4 ст. 13 нового Закону).

Предмет договору

Як і раніше, об’єктом фінансового лізингу, а отже й предметом договору – є майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень, окрім земельних ділянок, інших природних об’єктів, а також державних та комунальних, які не можуть бути предметом оренди (ч. 2 ст. 3 Закону «Про оренду державного та комунального майна»).

Закон зобов’язує реєструвати обтяження (фінансовий лізинг) в Держреєстрі обтяжень рухомого та нерухомого майна.
Умови надання послуг фінлізингу

Ознаки фінансового лізингу за Законом:

  1. об’єкт фінлізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75% його первісної вартості;
  2. сума лізингових платежів на момент укладення договору фінлізингу дорівнює первісній вартості об’єкта фінлізингу або перевищує її;
  3. балансова (залишкова) вартість об’єкта фінлізингу на момент закінчення строку дії договору становить не більше 25% первісної вартості (ціни) такого об’єкта на початок строку дії договору;
  4. об’єкт фінансового лізингу, виготовлений на замовлення лізингоодержувача, після закінчення дії договору фінансового лізингу не може бути використаний іншими особами, крім лізингоодержувача, зважаючи на його технологічні та якісні характеристики;
  5. об’єкт фінансового лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт третіми особами, не може бути включений до складу ліквідаційної маси у разі визнання лізингоодержувача банкрутом. 

Заборони, спрямовані на захист прав споживачів послуг фінансового лізингу:

1. Лізингодавцю заборонено вимагати при укладенні договору про фінансовий лізинг  договори про надання інших послуг (договорів страхування, оцінки майна, про надання нотаріальних послуг тощо) з конкретно визначеною третьою особою.

2. Лізингодавцю та/або пов’язаним з ним особам забороняється без згоди лізингоодержувача розголошувати відомості про нього, що стали відомі такому лізингодавцю (пов’язаними з ним особам) у зв’язку з укладенням, виконанням та припиненням договору фінансового лізингу з таким лізингоодержувачем, крім випадків, встановлених законом.

Ця заборона діятиме на постійній основі.

3. Лізингодавець зобов’язаний повідомляти лізингоодержувача про відступлення зобов’язання за договором фінансового лізингу в порядку, визначеному таким договором.

Порядок повідомлення має міститись у внутрішніх правилах надання послуг з фінансового лізингу такого лізингодавця, затвердженими відповідно до законодавства.

Строк фінансового лізингу

Він визначається Сторонами, проте не може становити менше одного року.

Оплата за договором фінлізингу для юридичних осіб та ФОПів, крім фізичних осіб:

  1. Якщо лізингоодержувачем є юридична особа або фізична особа – підприємець, грошове зобов’язання за договором фінансового лізингу має бути виражене у гривні. При цьому сторони такого договору мають право визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, а сума, що підлягає сплаті у гривні, визначається за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ на день платежу, або за курсом банку за домовленістю сторін, якщо інший порядок визначення такої суми не встановлений договором або законодавством.
  2. Новим законом передбачено, що протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором (ч. 2 ст. 16 Закону).
  3. Щодо авансових платежів, то Законом прямо передбачено, що він не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об’єкта фінансового лізингу. Хоча, якщо читати договори лізингу, які укладались ще за попереднього закону, то авансовий платіж встановлювався у відповідному Графіку лізингових платежів, лише зі окремо визначеними строками сплати – як правило, до передачі об’єкта лізингу лізингоотримувачу. 
  4. Недотримання лізингоодержувачем умов щодо сплати лізингових платежів є підставою для нарахування неустойки, розмір якої встановлений на рівні подвійного останнього сплаченого лізингового платежу за кожен день невиконання (якщо інший розмір не встановлений договором). Тож лізингодавець може встановити суму неустойки й більшу, за визначену ч. 4 ст. 21 нового Закону про фінлізинг. Зокрема, у ч. 3 ст. 231 ГКУ розмір штрафних санкції за порушення грошових зобов’язань розраховується у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Форма договору фінансового лізингу

1. Договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі.

2. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.

Поліпшення лізингоодержувачем об’єкта фінлізингу
  1. Лізингоодержувачу дозволяється поліпшувати отримане у лізинг лише за письмовою згодою лізингодавця. Проте за новим Законом, якщо такі поліпшення неможливо відокремити від об’єкта фінансового лізингу без шкоди для нього, вони безоплатно переходять у власність лізингодавця. 
  2. За умовами договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю передбачену договором фінансового лізингу неустойку за кожний випадок здійсненого ним поліпшення об’єкта фінансового лізингу без згоди лізингодавця.
Сублізинг та особливості:

Лізингоодержувач, як і раніше, може передавати об’єкт фінансового лізингу третій особі на підставі окремого договору:

  1. Якщо об’єкт фінансового лізингу передається лізингоодержувачем третій особі на умовах фінансового лізингу, такий лізингоодержувач повинен відповідати вимогам законодавства, встановленим для лізингодавця.
  2. Основні вимоги – як і раніше, сублізинг можливий лише за письмовою згодою лізингодавця та на строк, що не може перевищувати строк договору фінансового лізингу. Дострокове припинення або розірвання договору фінлізингу є підставою для розірвання договору сублізингу та повернення об’єкта фінлізингу.

Лізингоодержувач та особа, яка отримала об’єкт фінлізингу, несуть перед лізингодавцем солідарну відповідальність:

  • за зобов’язанням щодо належного використання об’єкта фінлізингу, 
  • повернення об’єкта фінлізингу,
  • оплати ремонту об’єкта фінансового лізингу або відшкодування витрат на його ремонт.
Відмова від договору фінансового лізингу

Лізингодавці у своїх договорах передбачали право лізингоодержувача в частині непереданого або невчасно переданого майна з правом повернення сплачених платежів. Наразі у ст. 17 нового Закону про фінлізинг прямо передбачено порядок відмови та дострокового розірвання договору. Втім, сторони договору лізингу й надалі можуть встановлювати свої строки прострочення передачі об’єкта лізингу в цілях надання права лізингоодержувачу відмовитись від договору. 

Проте відповідальність за несвоєчасне повернення сплачених коштів обмежена розміром неустойки (пені) на рівні подвійної облікової ставки НБУ.

При цьому, якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу  здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за повернення коштів (зокрема авансового платежу), у тому числі за сплату неустойки у визначеному цією частиною розмірі.

Не обійшли увагою й лізингодавця, який має право відмовитися від договору фінлізингу в односторонньому порядку після отримання лізингоодержувачем об’єкта лізингу  та/або вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу, у т. ч.і у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:

  1. якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінлізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить понад 60 календарних днів;
  2. за наявності інших підстав, встановлених договором фінлізингу або законом.

Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість зі сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, а також збитки, неустойку (штраф, пеню), інші витрати, у т. ч. понесені лізингодавцем у зв’язку з вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

Повернення коштів та об’єкта лізингу у разі недійсності договору лізингу

Чинним ЦКУ не передбачено обов’язку лізингоодержувача повернути майно лізингодавцю. Наразі ЦКУ доповнено ст. 809-1 «Наслідки визнання договору лізингу недійсним», якою встановлено, що у разі визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного лізингоодержувач зобов’язаний негайно повернути лізингодавцю предмет договору лізингу у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають.

Якщо лізингоодержувач користувався або продовжує користуватися предметом договору лізингу до та/або після дати визнання договору лізингу недійсним, лізингоодержувач зобов’язаний відшкодувати лізингодавцю суми лізингових платежів за весь відповідний період користування.

За пояснювальною запискою до законопроекту, з огляду на те, що статтею 2 чинного Закону визначено, що до договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) (при цьому регулювання відносин найму (оренди) за деякими аспектами відрізняються від регулювання відносин, пов’язаних з фінансовим лізингом, з метою уникнення протиріч, пропонується встановити єдиний порядок регулювання відносин, пов’язаних з фінансовим лізингом та окремих його видів і форм.

Отже, Новий Закон “Про фінансовий лізинг” вносить зміни до ЦКУ та ГКУ в частині регулювання відносин найму (оренди):
  1. Частина перша ст. 292 Господарського кодексу України визначає лізинг як господарську діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів та  полягає в наданні на підставі  договору лізингу однією стороною (лізингодавцем) у користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна,  що належить на праві власності  лізингодавцю.
  2. Визначення лізингу надає також Цивільний кодекс України.  Стаття 806 Цивільного кодексу України визначає, що договір лізингу – це цивільно-правовий договір, згідно якого одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Читайте також про:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *