Фактори, що визначають конкурентоспроможність підприємств

Конкурентоспроможність, як рухома сила розвитку суспільства. Конкурентні переваги
27.08.2020
Оцінка та методи оцінки конкурентоспроможності підприємства
27.08.2020
Show all
Фактори, що визначають конкурентоспроможність підприємств

Фактори, що визначають конкурентоспроможність підприємств

Конкурентоспроможність будь-якого підприємства залежить від ряду факторів, які на нього впливають.Фактори, що визначають конкурентоспроможність підприємства можна умовно розділити на три рівні:

  1. На макроекономічному рівні – конкурентоспроможність країни.
  2. На галузевому рівні – конкурентоспроможність галузі.
  3. На мікроекономічному рівні – персонал, товар, послуга.

Кожен із зазначених факторів відіграють значну роль в конкурентоспроможності підприємства.

Досягнення конкурентних переваг підприємства вимагає від країни значної низки заходів, суть яких зводить до наступного: по-перше, розробка кодексів та прав, зокрема і конкурентних, для покращення системи правового регулювання економіки країни; по-друге, розвиток міжнародного співробітництва і інтеграції, міжнародної вільної конкуренції, що зумовить відкритість суспільства та ринків; по-третє, застосування наукових підходів, специфічних принципів, методів управління на всіх рівнях ієрархії; по-четверте, збільшення в державному бюджеті коштів на науку, на розробку нововведень, що підвищить науково-технічний рівень країни; по-п’яте, створення єдиних національних сучасних інформаційних центрів, що забезпечить якість роботи на всіх рівнях ієрархії; по-шосте, залучення іноземних інвестицій у сферу підготовки та перепідготовки кадрів, та й і в усі сфери; по-сьоме, підтримка рівня конкуренції у всіх областях країни шляхом комплексного формування і реалізації ринкових відносин, тощо.

Сьогодні в Україні спостерігається ситуація незначного економічного зростання, що свідчить про те, що Україна не створила належних умов для підвищення конкурентоспроможності бізнесу.

Найважливішими завданнями української державної політики у сфері підвищення конкурентоспроможності підприємств можна визначити наступні, які на практиці сприятимуть розвитку вітчизняних підприємств та економіки в цілому [31, с.75]:

  1. усунення бар’єрів у підприємницькій діяльності, зменшення податкового тиску;
  2. удосконалення законодавства в галузі підприємницької діяльності, розробка антимонопольного законодавства;
  3. стабілізація національної валюти, зміцнення фінансово-банківської системи та припинення відтоку капіталу за кордон;
  4. забезпечення платоспроможного попиту населення;
  5. державна підтримка новостворених підприємств: створення служб інформації про новітні технології, зміни у законодавстві, перспективні ринки збуту;
  6. фінансове стимулювання інноваційної діяльності підприємств щодо створення нових товарів та послуг;
  7. створення конкурентоспроможних транснаціональних корпорацій, озброєння стратегіями глобального маркетингу, технологіями великих міжнародних коопераційних проектів;
  8. диверсифікація географічної структури зовнішньої торгівлі, мінімізація критичної залежності від окремих держав (ринків), зміцнення економічної безпеки України;
  9. міжнародне співробітництво України з різноманітними міжнародними організаціями, у тому числі з Європейською організацією якості, розвиток двосторонніх відносин в галузі якості із зарубіжними партнерами.

Для підвищення конкурентоспроможності галузі необхідно прийняти необхідні заходи щодо підвищення конкурентоспроможності галузі або перейти в іншу більш конкурентоспроможну галузь

Фатхутдинов Р.А. пропонує певний перелік факторів забезпечення конкурентоспроможності підприємства в галузі, серед яких найголовнішими є:

  • а)наявність оптимального рівня концентрації, спеціалізації і кооперації в галузі;
  • б)конкурентоспроможні постачальники;
  • в)наявність доступу до якісної дешевої сировини і іншим ресурсам;
  • г)висока ефективність організації галузі;
  • д)функціонування в організаціях галузі системи забезпечення конкурентоспроможності;
  • е)високий рівень радикальних нововведень;
  • є)виконання робіт по оптимізації ефективності використання ресурсів, тощо.

Україна хоча і має внутрішні негаразди, проте володіє внутрішнім потенціалом для створення конкурентоспроможної економіки, в тому числі і на галузевому рівні. Це все вимагає проведення реформ по розробці та реалізації національної програми підвищення конкурентоспроможності підприємств. Така програма повинна, насамперед, орієнтуватися на розвиток стратегічно важливих для України галузей і визначити такі пріоритети:

  • зорієнтувати наявний комплекс „гірничо-добувна промисловість – чорна металургія – машинобудівництво” на експорт високоякісної продукції, включаючи транспортні засоби, екскаватори, обладнання для енергетичної, металургійної, хімічної промисловостей;
  • розвивати систему конкурентоспроможних виробництв АПК;
  • сформувати новий виробничий комплекс на базі галузей щодо видобутку рідко земельних металів, розвивати комп’ютерне виробництво, мікроелектроніку, залучати до цієї сфери іноземний капітал для прискорення модернізації;
  • розширювати та модернізувати транспортну інфраструктуру України для реалізації транзитних функцій;
  • вивести на європейські позиції за допомогою залучення іноземного капіталу міжнародний туризм в Україні.

Товар, персонал та послуга – фактори, що характеризують внутрішній потенціал підприємства щодо досягнення конкурентних переваг. Конкурентноздатний персонал – запорука успіху будь-якого підприємства. Кожен працівник прагне бути конкурентноздатним, оскільки цим самим він покращує і свої можливості і позиції у колективі та підприємстві.

Кожен працівник має конкурентні переваги, які є як спадковими, куди відносять індивідуальні здібності працівника (талант, обдарованість, геніальність), темперамент та фізичні дані, так і набутими – ділові якості (освіта, спеціальні знання, навички і вміння), інтелігентність та культура, ціленаправленість мотивації діяльності (вміння формувати особисті цілі та цілі колективу), характер (відношення до праці, до інших, до себе, до речей), емоціональність (вміння управляти своїми емоціями, воля), комунікабельність, організованість, та інші переваги.

Конкурентні переваги персоналу повинні в кожному конкретному випадку узгоджуватись із цілями, місією підприємства та стратегією соціальної чи виробничої системи, в яку входить робітник.

Конкурентноздатний товар та послуга – це насамперед високий імідж серед покупців, це вихід не тільки на внутрішні, а й на зовнішні ринки, це основа для одержання максимального прибутку та забезпечення стійкого фінансового становища. Будь-яке підприємство прагне мати конкурентноздатний товар, який буде істотно відрізнятися від товару конкурентів, і відповідно принесе підприємству високий результат.

У конкретних ринкових умовах факторами конкурентоспроможності товару вважають єдиних чотири: якість товару, ціну, витрати на споживання (експлуатацію), якість сервісу. Відносно важливості цих факторів, то пріоритетність їх виражається приблизним співвідношенням 4:3:2:1. Високий рівень якості продукції означає прискорення НТП, підвищення ефективності і суспільного виробництва, могутність і процвітання. Тому завданням держави на сучасному етапі є забезпечення комплексу заходів щодо підвищення якості та конкурентоспроможності української продукції. Йдеться не лише про впровадження нових технологій, а й про політичну підтримку цієї проблеми з боку держави.

На жаль, з переходом України до ринкових відносин, якість вітчизняних товарів не тільки не поліпшується, а навпаки, погіршується. Основними перешкодами в досягненні необхідного рівня якості є наступні:

  1. усунення держави від проведення цілеспрямованої політики в галузі підвищення якості та конкурентоспроможності української продукції;
  2. відсутність зовнішньоекономічного режиму, який забороняв би ввозити в Україну готову низькоякісну продукцію;
  3. відсутність дієвих заходів з боку держави, спрямованих на боротьбу з недоброякісною конкуренцією на внутрішньому ринку.

Для усунення цих перешкод необхідно:

  • активізувати діяльність Національної ради з якості при Президенті України з метою проведення державної політики у сфері якості;
  • визначити напрямки податкової, кредитної та цінової політики держави в інтересах вітчизняного виробника;
  • підвищити роль суспільних організацій у підготовці, ухваленні та реалізації актів законодавства і рішень керівництва, спрямованих на захист вітчизняних виробників від недоброякісної конкуренції і вітчизняних споживачів від неякісної продукції

Таким чином, з розглянутого можна зробити висновок, що в цілому Україна має значний потенціал, як внутрішній, так і зовнішній, який спроможний забезпечити конкурентоспроможність організації на усіх розглянутих рівнях.

Все вище викладене дає можливість перейти до найважливішого та завершального – до оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства.

Детально:

Оцінка та методи оцінки конкурентоспроможності підприємства

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *