Для всебічного розвитку небанківського фінансового сектору – новий Законопроект 5065 “Про фінансові послуги та фінансові компанії”

Зміни до Закону України “Про виноград та виноградне вино”: новий законопроект
15.02.2021
ТОП-10 найдорожчих та найцінніших світових брендів: The 2021 World’s Most Valuable and Strongest Brands
18.02.2021
Show all
Для всебічного розвитку небанківського фінансового сектору – новий Законопроект 5065 “Про фінансові послуги та фінансові компанії”

Пошук / Search

Для всебічного розвитку небанківського фінансового сектору – новий Законопроект 5065 “Про фінансові послуги та фінансові компанії”

15 лютого 2021 року Верховною Радою України зареєстровано Законопроект 5065 «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Пропонується якісно оновити чинну редакцію Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” з метою забезпечення формування платоспроможного, стійкого та конкурентного ринку фінансових послуг.

Цей документ є рамковим законом для всіх фінансових послуг в Україні та визначає єдині базові підходи до регулювання й нагляду на всіх ринках фінпослуг та захисту прав споживачів.

Окрема частина законопроекту містить норми щодо регулювання менш ризикового сегменту фінансових установ: фінансових компаній та ломбардів.

Законопроект є першим із низки оновлених законодавчих актів необхідних для всебічного розвитку небанківського фінансового сектору.

Важлива подальша реєстрація нових пов’язаних законопроектів:

«Про страхування» та «Про кредитні спілки».

Положеннями законопроекту передбачається унормувати такі питання:
  • встановити уніфіковані, спільні для всього фінансового ринку положення щодо визначень, ключових засад та принципів функціонування ринку фінансових послуг та вимог до діяльності з надання відповідного виду фінансових послуг;
  • комплексноврегулювати питання, пов’язані із захистом прав споживачів фінансових послуг під час отримання інформації про фінансову послугу, укладення відповідного договору та його виконання;
  • визначити вимоги до діяльності фінансових компаній та ломбардів, порядку їх реорганізації та виходу з ринку .

Чинний Закон «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» був прийнятий ще у 2001 році й з того часу комплексно не переглядався. Його концептуальні положення не відповідають реаліям сьогодення, а також не враховують останні тенденції розвитку світової фінансової інфраструктури.

Новий закон упроваджує сучасні принципи пруденційного нагляду та виділяє важливу складову – нагляд за ринковою поведінкою.

Він передбачає введення ризик-орієнтованого підходу до нагляду фінустанов залежно від розміру, значимості, складності бізнес-моделі та індивідуального рівня ризику фінансової установи.

Чотири основні особливості нових підходів до нагляду: 
  1. Пропорційність пруденційних вимог – законом установлюються вимоги до мінімального розміру власного капіталу (від 1 до 10 млн грн залежно від типу установи та надаваних послуг). Для компаній, які надають окремі види послуг, установлюються пруденційні вимоги;
  2. Акцентування на нагляді за ринковою поведінкою – під час здійснення нагляду Національний банк робитиме акцент на порядку надання послуг, захисті прав споживачів та дотриманні окремих вимог посадовими особами фінансових компаній;
  3. Можливість застосування коригувальних заходів – Національний банк матиме можливість застосування коригувальних заходів, якщо учасник ринку ще не порушив вимоги законодавства, але Національний банк вже бачить певні ризики;
  4. Відсутність виключного виду діяльності – Надання фінансових послуг не буде виключним видом діяльності. Компанії зможуть здійснювати іншу господарську діяльність (із відповідними обмеженнями) для повноцінної реалізації своїх бізнес-можливостей.
Законопроект визначає два типи послуг:
  1. Фінансові послуги:
    1. страхування та перестрахування;
    2. надання коштів у кредит;
    3. залучення коштів, що підлягають поверненню;
    4. фінансовий лізинг;
    5. факторинг;
    6. надання гарантій;
    7. торгівля валютними цінностями;
    8. фінансові платіжні послуги;
    9. послуги на ринках капіталу;
    10. послуги в сфері накопичувального пенсійного забезпечення.
  2. Супровідні послуги:
    1. посередницькі послуги (агенти та брокери);
    2. допоміжні (інформаційні, інкасаторські, бюро кредитних історій).

Для надання фінансових послуг фінансові установи, зокрема ломбарди, кредитні спілки, страховики та фінансові компанії, повинні отримати відповідну ліцензію.

Супровідні послуги не підлягають ліцензуванню, але можуть підлягати реєстрації. Їх регулювання буде простішим та гнучкішим порівняно з фінансовими послугами.

Законопроект дозволяє відійти від ліцензування окремих видів фінансових послуг, натомість здійснювати комплексне ліцензування виду діяльності фінансової установи одночасно із включенням такої установи до відповідного реєстру.

Це спростить процес доступу на ринок та підвищить ефективність регулювання. Регулятор під час виходу компанії на ринок комплексно аналізуватиме її бізнес-модель та достатність ресурсів для її реалізації.

Зараз юридична особа, яка хоче надавати фінпослуги, спочатку повинна бути внесена до держреєстру фінустанов, а потім – отримати відповідну ліцензію на кожен із видів фінансових послуг. Новий підхід передбачає, що юридична особа може надавати фінпослуги відразу після отримання ліцензії на діяльність фінансової компанії чи на діяльність ломбарду.

Законопроект також комплексно врегульовує ключові принципи ліцензування, які практикує Національний банк: прозора структура власності компаній, зрозумілі та законні джерела капіталу, бездоганна ділова репутація та фінансовий стан власників компаній, а також якісне корпоративне управління, співмірне з ризиками, властивими фінансовій установі.

Проект Закону покликаний створити можливості для розвитку фінансових установ у різних сегментах, стати підгрунттям для приведеннявимог щодо їх діяльності, регулювання та нагляду за ними до міжнародних практик, що дозволить забезечити функціонування ефективного ринку фінансових послуг, як невід’ємної частини економіки України, надасть можливість для зростання особам, які надають фінансові послуги та забезпечити при цьому достатній рівень захищеності їх клієнтів.

Пропонується:

  • принципово змінити підхід до ліцензування –відійти від ліцензування видів фінансових послуг, натомість здійснювати ліцензування виду діяльності фінансової установи з надання певної фінансової послуги одночасно із включенням такої установи до відповідного реєстру з метою спрощення процесу доступу на ринок та підвищення ефективності регулювання;
  • встановити, з метою однорідності їх застосування, універсальні положення щодо державного регулювання ринку фінансових послуг;
  • закріпити роль та взаємозв’язок фінансових послуг із послугами, що є з ними пов’язаними – супровідними, посередницькими та допоміжними послугами;
  • розширити можливості для фінансових установ надавати нові види послуг для більш глибокого їх проникнення на ринок фінансових послуг;
  • запровадити сучасні принципи пруденційного нагляду та нагляду за ринковою поведінкою;
  • запровадити ризик-орієнтований підхід до нагляду залежно від розміру, значимості, складності бізнес-моделі та індивідуального рівня ризику фінансової установи;
  • удосконалити механізми застосування  коригувальних заходів та заходів впливу у разі порушення фінансовими установами вимог законодавства;
  • підвищити захист прав споживачів фінансових послуг шляхом зростання їх обізнаності із фінансовими послугами, які їм надаються, запровадження нагляду Регулятора за ринковою поведінкою надавачів фінансових послуг, що також запобігатиме недобросовісній конкуренції та проявам шахрайства на ринку фінансових послуг;
  • встановити положення, що регламентують аутсорсинг на ринку фінансових послуг;
  • удосконалити порядок здійснення нагляду окремими регуляторами та порядку їх взаємодії між собою, з іншими державними органами та органами регулювання і нагляду інших країн;
  • встановити положення, які регулюватимуть діяльність фінансових компаній та ломбардів: вимоги до їх діяльності, порядок реорганізації та виходу з ринку;
  • унормувати питання укладання договорів з надання фінансових послуг.

З урахування цього, планомірне запровадження нової моделі регулювання та нагляду надасть учасникам відповідних ринків фінансових послуг достатньо часу для побудови належної системи корпоративного управління та системи внутрішнього контролю, системи управління ризиками, визначити стратегію розвитку та бізнес-модель, сформувати капітал, достатній для підтримки своєї платоспроможності, забезпечити необхідний рівень ліквідності та якості активів, що сприятиме фінансовій стійкості таких осіб.

В частині загального регулювання ринку фінансових послуг пропонується:
  1. осучаснення та розширення термінології, яка використовується у законодавстві щодо регулювання ринків фінансових послуг;
  2. встановлення обмежень щодо розповсюдження положень закону на надання фінансових послуг в межах загальнодержавних та місцевих бюджетних програм, з метою підвищення ефективності їх застосвування та спрощення регулювання відповідних суб’єктів;
  3. закріплення принципів надання фінансових послуг та захисту прав клієнтв (споживачів) з метою забезпечення функціонування прозорого та конкурентного ринкового середовища;
  4. розширення положень щодо обов’язку надавача фінансової послуги стосовно надання повної та комплексної інформації про свою діяльність та весь спектр фінансових послуг, які ним надаються, у зрозумілій формі без спроб штучного ускладенння сприйняття такої інформації;
  5. встановлення вимог не лише до реклами фінансових послуг, а й до будь-якої іншої форми поширення інформації про фінансові послуги з метою максимізації захисту клієнтів від неправдивої та/або маніпулятивної інформації;
  6. посилення норм щодо захисту прав клієнтів при укладенні договору, зокрема щодо заборони зміни в односторонньому порядку не лише відсоткової ставки, а й будь-яких інших платежів або встановлення нових платежів, порядку укладення договорів в дистанційній формі та/або шляхом приєднання;
  7. запровадження поняття “таємниця фінансової послуги” як спрощеного аналогу банківської таємниці, встановлення режиму її захисту та розкриття фінансовими установами та регуляторами;
  8. виділення семи видів діяльності на ринку фінансових послуг, щодо яких здійснюється відповідне ліцензування та регулювання;
  9. запровадження можливості існування “регуляторної пісочниці” – тестового середовища для іноваціних компаній з обмеженими масштабом функціонування задля забезпечення захисту їх клієнтів;
  10. опис можливих шляхів залучення надавачами фінансових послуг коштів із встановленням заборони їх залучення на масовому ринку у вигляді вкладів для всіх установ, крім банків та кредитних спілок, а також запровадження інституту кваліфікованих інвесторів, які мають змогу інвестувати у діяльність фінансових установ у разі відповідності встановленим критеріям;
  11. встановлення положень щодо зовнішньогго аудиту фінансових установ та порядку взаємодії Національного банку України із аудиторськими компаніями;
  12. закрпіплення положень щодо аутсорсингу, як виконання третіми особами функцій або окремих процесів надавача фінансових послуг, із визначенням порядку взаємодії між ними, розподілу відповідальності та ролі регулятора;
  13. запровадження можливості існування саморегулівних організацій учасників ринку;
  14. встановлення завдань, принципів та методів державного регулювання діяльності з наданя фінансових послуг, а також відповідних обмежень;
  15. можливість застосування під час здійснення нагляду професійного судження регулятора із відповідними запобіжниками;
  16. визначення нагляду за ринковою поведінкою як механізму контролю якісних показників діяльності надавача фінансових послуг, зокрема в частині дотримання вимог щодо захисту прав споживачів;
  17. розширення сфери дії Кредитного реєстру Національного банку Укарїни крім банків на інші фінансові установи з метою покращення управління ризиками та захисту клієнтів від надмірного боргового навантаження.
В частині регулювання діяльності фінансових компаній та ломбардів:
  1. визначення переліку фінансових послуг, які можуть надаватися фінансовими компаніями та ломбардами, та можливості їх суміщення;
  2. встановлення обмежень щодо діяльності фінансової компанії, можливість здійснення нею іншої діяльності ніж надання фінансових послуг;
  3. особливості діяльності ломбардів, зокрема кредитування лише під заставу, порядок збереження заставного майна, обмеження обсягу вимог до позичальників вартістю застави тощо;
  4. особливості відкриття відокремлених підрозділів, а також філій іноземних фінансових установ в Україні;
  5. диференціація вимог до капіталу фінансової компанії та ломбарду залежно від видів та кількості фінансових послуг, надання яких планується;
  6. вимоги та обмеження щодо найменування фінансових компаній та ломбардів;
  7. порядок ліцензування фінансових компанй та ломбардів, перелік відповідних документів, причини відмови у видачі ліцензії та наслідки такої відмови;
  8. порядок та підстави зміни обсягу ліцензії фінансової компанії або ломбарду (збільшення або зменшення кількості видів фінансових послуг, право на надання яких має особа);
  9. вимоги до структури власності фінансових компаній та ломбардів, а також їх власників істостної участі, та порядок перевірки їх відповідності таким вимогам;
  10. загальні вимоги до керівників фінансової компанії або ломбарду, і порядок їх погодження Національним банком України, вимоги до корпоративного управління та системи внутрішнього контролю фінансової компанії або ломбарду;
  11. порядок і обсяги інформування фінансовою компанією та ломбардом Національного банку України про свою діяльність;
  12. особливості аутсорсингу функцій або процесів фінансових компаній або ломбардів;
  13. встановлення обсягів даних, які отримуються фінансовими компаніями та ломбардами та передаються ними до кредитного реєстру Національного банку України;
  14. повноваження Національного банку України у сфері здійснення нагляду за діяльністю фінансових компаній, в тому числі підстави та порядок застосування коригувальних заходів та заходів впливу;
  15. особливості реорганізації фінансової компанії та ломбарду;
  16. підстави та порядок повного або часткового анулювання ліцензії на діяльність фінансової компанії або ломбарду.
Прийняття законопроекту забезпечить:запровадження якісно нової моделі регулювання діяльності з надання фінансових послуг, яка враховує положення директив ЄС, найкращі світові практики регулювання та нагляду на ринках фінансових послуг з урахуванням особливостей вітчизняного ринку, а саме в частині удосконалення вимог до ліцензування, оцінки платоспроможності та ліквідності, корпоративного управління та системи управління ризиками фінансових установ, застосування Національним банком України ризик-орієнтованого та пропорційного підходів як при здійсненні пруденційного нагляду, так і нагляду за ринковою поведінкою.
Актуально за темою:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *