Адмінвідповідальність роботодавців за порушення прав осіб із інвалідністю: Законопроект 5421

Строки адміністративних та інших послуг під час дії карантину: Законопроект 5454
06.05.2021
Ставку ПДВ в 14% для сільськогосподарської продукції пропонують змінити: Законопроект 5425
14.05.2021
Show all
Адмінвідповідальність роботодавців за порушення прав осіб із інвалідністю: Законопроект 5421

Пошук / Search

Адмінвідповідальність роботодавців за порушення прав осіб із інвалідністю: Законопроект 5421 та Альтернативний Законопроект 5421-1

23 квітня 2021 року в Верховній Раді України зареєстровано Законопроект України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю” за номером 5421

В Україні права осіб з інвалідністю на участь в активному житті суспільства й захист їхніх інтересів закріплені низкою законодавчих та нормативно-правових актів. Вони спрямовані на створення їм рівних з іншими громадянами можливостей у реалізації цивільних, політичних та інших конституційних прав і свобод. В Основному Законі держави права і свободи осіб з інвалідністю окремо не обумовлюються, а надаються їм з усіма громадянами України, підкреслюючи тим самим їх рівноправність.

Реалізація Закону сприятиме забезпеченню прав осіб з інвалідністю на працю та матиме вплив на ключові інтереси цих осіб.

Міністерство соціальної політики України спільно з проектом Ради Європи «Розвиток соціальних прав людини як ключовий чинник сталої демократії в Україні» (Social Rights UA, Офіс Ради Європи в Україні – Київ) та громадською організацією «Громадський рух «Соціальна єдність» у рамках Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні ініціює початок діалогу з бізнесом щодо бар’єрів і можливостей у створенні сприятливих умов для працевлаштування людей з інвалідністю.

До участі у опитуванні, що пройде з 17 по 27 травня, запрошуються соціально небайдужі підприємці та організації громадян, які мають бачення реалізації практик щодо інклюзивного та безбар’єрного доступу до працевлаштування людей з інвалідністю.

Зараз в Україні налічується близько 2,8 млн людей з інвалідністю, більшість з яких мають серйозні проблеми з отриманням якісної освіти, подальшим працевлаштуванням та повноцінною соціальною інтеграцією.

В рамках ініціативи «Працюй ВІЛЬНО» Міністерство соціальної політики України розробляє низку заходів щодо запровадження комплексу мотиваційних заходів для роботодавців, які працевлаштовують осіб з інвалідністю, а також створення комунікаційного майданчика для підприємців і їх потенційних співробітників серед людей з особливими потребами. Робота такого майданчика, зокрема, передбачатиме навчання або підвищення кваліфікації кандидатів на працевлаштування під потреби конкретних роботодавців, а також навчання представників роботодавців та бізнес-асоціацій особливостям організації праці людей з інвалідністю для забезпечення максимальної ефективності виконання ними трудових обов’язків.

Дуже важливо почути запити роботодавців щодо цієї категорії працівників.
З цією метою розроблена

АНКЕТА,

яка допоможе визначити принципи стимулювання, мотивації та налагодження партнерства між бізнесом, владою та громадськими організаціями в політиці працевлаштування осіб з інвалідністю.
Міністерство соціальної політики України дякує за небайдужість та сприяння!
Останній день опитування – 27 травня 2021 року включно!

Проблема полягає в тому, що із загального числа осіб з інвалідністю майже 80% перебуває у працездатному віці і потребує реабілітації та подальшого працевлаштування.

Одним з головних пріоритетів Державної політики по відношенню до осіб з інвалідністю є їх трудова зайнятість, як важлива сторона кожного громадянина. Робота має добрий вплив на життя людини з обмеженими можливостями, дає йому відчуття потреби зі сторони сім’ї та суспільства, допомагає упоратися з наслідками інвалідності, сприяє реабілітації.

За останні роки в Україні відбулися політичні й соціально-економічні зміни, що зумовили значний розвиток національного законодавства, в тому числі й законодавства про працю. Такі зміни викликали необхідність подальшого вдосконалення трудового законодавства у сфері правового регулювання трудових відносин із особами з інвалідністю.

Особлива увага до проблем зайнятості осіб з інвалідністю обумовлена тим, що вони не в змозі нарівні з усіма конкурувати на ринку праці через зниження рівня працездатності. Люди з інвалідністю належать до найбільш соціально не захищених верств населення. А це свідчить про те, що особи з інвалідністю в цілому є меншістю в нашому суспільстві, яка потенційно потерпає від дискримінації й потребує постійної уваги до власних проблем з боку держави. У державній політиці й у ставленні оточуючих до них існує прагнення наблизити життя таких осіб до звичайного. Зрозуміло, що порівняно зі здоровими індивідами особи з інвалідністю не є повноцінними за станом здоров’я, однак це не повинно впливати на важливість реалізації наданих їм конституційних прав і свобод.

Враховуючи вищезазначене, вбачається за необхідне законодавчо закріпити відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб – підприємців, за відмову в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, з метою захисту прав та законних інтересів осіб з інвалідністю.

Законопроектом передбачається доповнити Кодекс статтею у наступній редакції:
«Стаття 1656.Порушення законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю“:
Відмова посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами, які використовують найману працю, в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю;  неподання посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами звітів про працевлаштування осіб з інвалідністю, використання  не за цільовим призначенням наданих з Державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю дотацій, компенсацій, позик, відшкодування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку осіб з інвалідністю, фінансової допомоги, –
тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, –
тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Нормативно-правовими актами в цій сфері правового регулювання є:
  1. Конституція України;
  2. Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю;
  3. Кодекс законів про працю України;
  4. Закони України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, „Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”, „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, „Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, „Про державну службу”;
  5. Укази Президента України від 03.12.2015 № 678 „Про активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю”, від 13.12.2016 № 553 „Про заходи, спрямовані на забезпечення додержання прав осіб з інвалідністю”;
  6. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 1106 „Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони”;  
  7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 216 „Про затвердження Плану заходів щодо реалізації Основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2022 року”. 
  8. Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Порівняльна таблиця
до проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю»:

Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст.1122 із наступними змінами)

Чинна редакціяРедакція, що пропонується
Доповнити новою статтеюСтаття 165-6. Порушення законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю Відмова посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами, які використовують найману працю, в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю;  неподання посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами звітів про працевлаштування осіб з інвалідністю, використання  не за цільовим призначенням наданих з Державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю дотацій, компенсацій, позик, відшкодування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку осіб з інвалідністю, фінансової допомоги, – тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, – тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Даний законопроект має розглядатися одночасно з Законодавчим Актом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю», який є невід’ємною частиною даного законопроекту.
Законодавчий Акт доступний для завантаження:

14 травня 2021 року в Верховній Раді України зареєстровано альтернативний Законопроект України за номером 5421-1″Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю”

В Україні станом на 01.01.2020 загальна чисельність осіб з інвалідністю становила 2 703 006 у тому числі:
  • осіб з інвалідністю першої групи – 222 324 особи;
  • осіб з інвалідністю другої групи – 900 774 осіб;
  • осіб з інвалідністю третьої групи – 1 416 022 осіб;
  • дітей з інвалідністю – 163 886 особи.
Станом на 31.12.2020 року (тобто на початок 2021 року) на 90 тис. 331 підприємстві фактично працювало 417 тис. 897 осіб з інвалідністю.
Протягом 2020 року працевлаштовано 11,7 тис. осіб з інвалідністю (у 2018 р. – 13,2 тис., у 2019 р. – 13,8 тис.), з яких 10,8 тис. мали статус безробітного, професійним навчанням було охоплено 2,9 тис. осіб з інвалідністю.
За невиконання нормативу створення робочих місць 2 тис. 454 роботодавці сплатили адміністративно господарські санкції до Державного бюджету України на суму 187 млн. 067,8 тис. гривень.
За даними Національної Асамблеї людей з інвалідністю України, до початку пандемії COVID-19, в Україні працювала лише чверть (25%) дорослих з інвалідністю, а у 2019 році тільки 28% осіб з інвалідністю,які отримували послуги державної служби зайнятості, були працевлаштовані.
До Верховної Ради України подано Законопроект України № 5421, яким пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 1656 “Порушення законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю”. Підтримуючи соціальну спрямованість зазначеного законопроекту, необхідно відмітити, що запропонована редакція статті 165-6  Кодексу не в повній мірі узгоджується з чинними нормами статті 188-1 “Невиконання розпорядження державного або іншого органу про працевлаштування” Кодексу. Крім того запропонована адміністративна відповідальність, як і чинний рівень відповідальності за зазначені правопорушення досить низькі: від 5 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян– це складає лише від 85 грн. до 340 грн., що в свою чергу не є тим розміром штрафів, які в змозі запобігати зазначеним правопорушенням.

Враховуючи вищезазначене, вбачається за необхідне законодавчо закріпити відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб – підприємців, за відмову в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, з метою захисту прав та законних інтересів осіб з інвалідністю, а також суттєво підвищити розмір штрафів за зазначені правопорушення.

Законопроектом пропонується Главу 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнити новою статтею 165-6 “Порушення законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю”, якою закріпити адміністративну відповідальність за відмову посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю, -тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до восьмидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, — тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На відміну від Законопроекту № 5421 альтернативним Законопроектом № 5421-1 пропонується:

– узгодити норми нової статті 165-5 та чинної статті 188-1 Кодексу;

внести зміни до статті 188-1 , якими передбачити відповідальність за використання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю не за цільовим призначенням наданих з Державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю дотацій, компенсацій, позик, відшкодування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку осіб з інвалідністю, фінансової допомоги;

підвищити в 10 разів рівень штрафів за зазначенні адміністративні правопорушення – максимально до 3400 грн.

Порівняльна таблиця
до проекту Закону України «про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю»:
  Зміст положення (норми) чинного законодавства    Зміст відповідного положення (норми) проекту акта
Стаття відсутняСтаття 1656. Порушення законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю Відмова посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю, – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до восьмидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першоюцієї статті, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, – тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 1881. Невиконання розпорядження державного або іншого органу про працевлаштування Невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, – тягне за собою накладення штрафу від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.   Невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю –                 тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  Стаття 1881. Невиконання розпорядження державного або іншого органу про працевлаштування Невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до восьмидесятинеоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; використання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю не за цільовим призначенням наданих з Державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю дотацій, компенсацій, позик, відшкодування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку осіб з інвалідністю, фінансової допомоги, – тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.    
Альтернативний Законодавчий акт України доступний для завантаження:

Читайте також про:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *