Адмінвідповідальність роботодавців за порушення прав осіб із інвалідністю: Законопроект 5421
В Україні права осіб з інвалідністю на участь в активному житті суспільства й захист їхніх інтересів закріплені низкою законодавчих та нормативно-правових актів. Вони спрямовані на створення їм рівних з іншими громадянами можливостей у реалізації цивільних, політичних та інших конституційних прав і свобод. В Основному Законі держави права і свободи осіб з інвалідністю окремо не обумовлюються, а надаються їм з усіма громадянами України, підкреслюючи тим самим їх рівноправність.
Зараз в Україні налічується близько 2,8 млн людей з інвалідністю, більшість з яких мають серйозні проблеми з отриманням якісної освіти, подальшим працевлаштуванням та повноцінною соціальною інтеграцією.
В рамках ініціативи «Працюй ВІЛЬНО» Міністерство соціальної політики України розробляє низку заходів щодо запровадження комплексу мотиваційних заходів для роботодавців, які працевлаштовують осіб з інвалідністю, а також створення комунікаційного майданчика для підприємців і їх потенційних співробітників серед людей з особливими потребами. Робота такого майданчика, зокрема, передбачатиме навчання або підвищення кваліфікації кандидатів на працевлаштування під потреби конкретних роботодавців, а також навчання представників роботодавців та бізнес-асоціацій особливостям організації праці людей з інвалідністю для забезпечення максимальної ефективності виконання ними трудових обов’язків.
Проблема полягає в тому, що із загального числа осіб з інвалідністю майже 80% перебуває у працездатному віці і потребує реабілітації та подальшого працевлаштування.
Одним з головних пріоритетів Державної політики по відношенню до осіб з інвалідністю є їх трудова зайнятість, як важлива сторона кожного громадянина. Робота має добрий вплив на життя людини з обмеженими можливостями, дає йому відчуття потреби зі сторони сім’ї та суспільства, допомагає упоратися з наслідками інвалідності, сприяє реабілітації.
За останні роки в Україні відбулися політичні й соціально-економічні зміни, що зумовили значний розвиток національного законодавства, в тому числі й законодавства про працю. Такі зміни викликали необхідність подальшого вдосконалення трудового законодавства у сфері правового регулювання трудових відносин із особами з інвалідністю.
Особлива увага до проблем зайнятості осіб з інвалідністю обумовлена тим, що вони не в змозі нарівні з усіма конкурувати на ринку праці через зниження рівня працездатності. Люди з інвалідністю належать до найбільш соціально не захищених верств населення. А це свідчить про те, що особи з інвалідністю в цілому є меншістю в нашому суспільстві, яка потенційно потерпає від дискримінації й потребує постійної уваги до власних проблем з боку держави. У державній політиці й у ставленні оточуючих до них існує прагнення наблизити життя таких осіб до звичайного. Зрозуміло, що порівняно зі здоровими індивідами особи з інвалідністю не є повноцінними за станом здоров’я, однак це не повинно впливати на важливість реалізації наданих їм конституційних прав і свобод.
Враховуючи вищезазначене, вбачається за необхідне законодавчо закріпити відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб – підприємців, за відмову в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, з метою захисту прав та законних інтересів осіб з інвалідністю.
Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст.1122 із наступними змінами)
Чинна редакція | Редакція, що пропонується |
Доповнити новою статтею | Стаття 165-6. Порушення законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю Відмова посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами, які використовують найману працю, в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю; неподання посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами звітів про працевлаштування осіб з інвалідністю, використання не за цільовим призначенням наданих з Державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю дотацій, компенсацій, позик, відшкодування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку осіб з інвалідністю, фінансової допомоги, – тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, – тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян |
Враховуючи вищезазначене, вбачається за необхідне законодавчо закріпити відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб – підприємців, за відмову в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, з метою захисту прав та законних інтересів осіб з інвалідністю, а також суттєво підвищити розмір штрафів за зазначені правопорушення.
– узгодити норми нової статті 165-5 та чинної статті 188-1 Кодексу;
– внести зміни до статті 188-1 , якими передбачити відповідальність за використання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю не за цільовим призначенням наданих з Державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю дотацій, компенсацій, позик, відшкодування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку осіб з інвалідністю, фінансової допомоги;
– підвищити в 10 разів рівень штрафів за зазначенні адміністративні правопорушення – максимально до 3400 грн.
Зміст положення (норми) чинного законодавства | Зміст відповідного положення (норми) проекту акта |
Стаття відсутня | Стаття 1656. Порушення законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю Відмова посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю, – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до восьмидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першоюцієї статті, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, –– тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. … |
Стаття 1881. Невиконання розпорядження державного або іншого органу про працевлаштування Невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, – тягне за собою накладення штрафу від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю – тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. | Стаття 1881. Невиконання розпорядження державного або іншого органу про працевлаштування Невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до восьмидесятинеоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; використання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю не за цільовим призначенням наданих з Державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю дотацій, компенсацій, позик, відшкодування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку осіб з інвалідністю, фінансової допомоги, – тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. |
Читайте також про: